9 травня у Здолбунові: зігнаний “парад” та реп-фестиваль

9 травня у Здолбунові: зігнаний “парад” та реп-фестиваль

9 травня у Здолбунові відзначали свято перемоги. Суперечливість самого свята та різне його сприйняття населенням міста ми залишимо поза контекстом матеріалу, оскільки “у кожного своя правда”. Хотілося б звернути увагу на те, що сама суть оголошених урочистостей, а саме вшанування пам’яті загиблих фронтовиків та віддання шани ще живим, була повністю проігнорована самими ж організаторами. Насправді легко зрозуміти, чому велелюдний (близько 1000 людей за нашими підрахунками) парад за якихось 10 хвилин перетворився у мітинг-реквієм на сотню чоловік. Причина такої різниці у числах на двох заходах, що відбувались фактично протягом 30 хвилин, елементарна — люди не мали бажання іти на парад, їх банально зігнали. Про це у приватних розмовах з нашими журналістами зізнавались і працівники ВАТ “Волинь-цемент”, і працівники комунальної сфери, яким ще за кілька днів до 9 травня видали “георгіївські стрічки”. Таблички з назвами підприємств, хода чітко у своєму блоці, оркестр з бравурними мелодіями і закуплені централізовано повітряні кульки — відчувався дух 70-х або ж 80-х років минулого століття. Не було тільки одного — великої кількості квітів від жителів міста. Хризантеми чи тюльпани до могили «енкаведистів” у парку принесли одиниці. Можливо тому, що там поховані не солдати, а кати, що знищували підпілля УПА після закінчення війни?

Найбільшим здивуванням для багатьох здолбунівчан, які здатні усвідомлювати всю трагічність дати, став початок мітингу-реквієму.

Мітинг-реквієм

Мітинг-реквієм

Розпочався він не з гімну України і не з хвилини мовчання, а з виступу голови Здолбунівської районної державної адміністрації Віталія Шуля, який щедро лив “совкову” пропагандистську риторику. Наступним спікером був голова Здолбунівської районної ради Василь Тимощук, який, на відміну від свого попередника, принаймні не начепив “георгіївську стрічку”. Виступ Тимощука був уже більш “європейським”, проте і він – патріот, який постійно їздить на Гурби, жодним словом не обмовився про ще одну воюючу сторону — УПА. Слів про необхідність примирення червоноармійців (саме фронтовиків, партизанів, але аж ніяк не НКВД-истів) та воїнів УПА цього року взагалі не звучало… Лише після виступів цих керманичів району прозвучав гімн України та хвилина мовчання. Слово міському голові Ігорю Ольшевському було надано вже після цих заходів, хоча і виступ мера нічим не відрізнявся від “спічу” Тимощука: стандартна та толерантна риторика, подяки ветеранам і ні слова про боротьбу двох україноненависницьких режимів, у якій найбільше загинуло саме представників нашої нації…

Ще одним цікавим фактом під час проведення мітингу-реквієму стала неповага здолбунівчан до заходу: частина народу “окупувала” столики у кафе в парку та пила пиво і їла морозиво під час хвилини мовчання, також під час виконання гімну велика частина людей говорила та віталась один з одним, а на стадіоні (це за 5 метрів від вічного вогню) з матами ставили ворота для міні-футболу. Було очевидно одне: людям байдуже до перемоги мертвої держави, і це логічно. Жити минулим не можна, адже ні до чого доброго це ніколи не призводило. Пишатися “перемогою” і мріяти про німецьку машину та про німецький рівень життя як мінімум безглуздо. Якщо така “перемога”, ціною у десятки мільйонів життів, комусь приносить гордість та щастя, то для цивілізованого світу це взагалі неприпустимо. Прикро, коли людям більш немає чим пишатись, окрім смертей рідних.

Після проведення мітингу-реквієму у культурній програмі до дня перемоги відбулось частування “фронтовою кашею” та святковий концерт “Зі сплаву мужності й геройства” у БКЦ. Пізніше розпочалась спортивна частина: змагання з міні-футболу на стадіоні “Локомотив”. Впевнену перемогу у цих змаганнях здобула команда дітей з Мізоча. Після футболу вже інші діти, зігнані зі всіх шкіл міста, намагались пробігти “величезну” дистанцію у 600 метрів. Оскільки дітей зігнали непідготовлених, то остання дівчинка ледве дійшла до фінішу, тримаючись за серце. Якщо чесно, присутнім на фініші спостерігачам було страшно. Неодноразово на уроках фізкультури в Україні помирали діти. І проведення таких “змагань” із непідготовленими учнями, яких змусили бігати, тільки підтверджує відсутність індивідуального підходу у школах до учнів. На відео нижче ви можете пересвідчитись, як важко “легкоатлетам” дається дистанція всього у 600 метрів.

Завершення святкування дня перемоги відбулось в міському гідропарку, де відшумів фестиваль “Урбан-хвиля”. Власне, шуміти фестиваль почав ще до 9 травня, адже організатори цього заходу не задумались про те, який контент розміщують в офіційній групі. Із безпосереднім організатором фестивалю Олександром Ботарєвим розмова у адміністрації zdolbuniv.com відбулась уже під час проведення даного заходу. Єдиним моментом, зрозумілим нам, стало його визнання власного недогляду за групою та взяття відповідальності за розміщення протизаконного контенту. Решта риторики видалась доволі- таки дивною, зокрема на запитання про те, чому він, як людина, що у 2005 році позиціонувала себе “націоналістом”, уже кілька років співпрацює з “молодими регіонами”, “сильною Україною” та “російським культурним центром”, пан Ботарєв відповів, що його “національна свідомість” була побудована на хвилі “помаранчевої революції”, а тепер його свідомість змінилась завдяки “православію”. Також Олександр відмітив, що жодні інші організації не були зацікавлені у проведенні та спонсоруванні подібних заходів на 9 травня (що й не дивно). Проте, до шановного організатора, як людини відданої РПЦ, залишається лише одне запитання: яким чином святкування з піснями, репом та веселим настроєм узгоджується з поминальним тижнем? Загалом же хочемо відмітити достойний рівень проведення фестивалю та відповідальність Ігоря Яремовича, який задля престижу фестивалю робив все, що було в його силах. На відміну від Олександа Ботарєва він не знімав із себе всю відповідальність у повідомленнях соціальних мереж, також він не переводив її на інших людей. Сподіваємось, що Ігор вже незабаром зуміє організувати у Здолбунові справжнє свято реп-культури без участі невідповідальних організаторів. У цьому йому наш сайт з радістю допоможе.

Віддаючи шану ще живим і пам’ятаючи загиблих, маємо нарешті усвідомити, що проведення дня пам’яті як совкового свята з пошануванням чужої держави і чужих вождів не наближає нас до того дня, коли будемо з гордістю говорити, що кожен українець, під яким би прапором і в якій би армії не воював з загарбниками, згаданий і пошанований, а національне примирення стало основою єдності нації.

Відео з фестивалю Урбан-хвиля:

Невеличка фотогалерея:

  • Packman

    Рідко побачиш подібні матеріали. Здебільшого наші “змі” правду говорити бояться. А чого не написали про ветеранів ряжених що в перших рядах сиділи? нквдисти хрінові. Мені на то гидко дивитись було.

    • Ну про ветеранів я з вами згоден, але просити в них паспорт було б не етично з моєї сторони, а писати що вони “ряжені” і нквдисти я не міг без фактів.

X