OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Одними з тих, хто завітав сьогодні на сесію Здолбунівської міської ради, були кілька людей поважного віку. Прийшли вони, щоб захистити пам’ять про свого родича – героя радянського союзу Миколу Приходька. Принаймні саме так вони означили свою мету, і думаю, були щирими в своїх намірах.

Ці люди переконували депутатів, що Микола Приходько не був у НКВД, мотивуючи це тим, що він був надто молодим для цього… Мовляв, двадцять два роки на момент загибелі, коли ж він встиг. Ну насправді, аргумент несерйозний, бо бійцем загону НКВД «Переможці», яким був Приходько, можна було бути і в куди більш ніжному віці. А стандартні фрази про те, що він боровся за наше майбутнє, також нікого не переконали. Бо одна справа – бійці на фронті, а інша – тилові диверсанти, які воювали не лише з німцями, а й з українським підпіллям.

Не підтримали депутати й прохання родичів про громадські слухання. А от тут можна посперечатися. Адже якщо в нас є більше трьохсот мешканців, що поставили свої підписи під проханням про збереження пам’ятника Приходьку, то, мабуть, варто було б публічно пояснити бажаючим, що саме відбувалося на наших землях у роки другої світової війни, ким був «шеф» Приходька Нікалай Кузнєцов, і що робив загін «Переможці» насправді на волинських землях. Бо схоже, що дехто ніяк не позбудеться полону радянських міфів. Скажете, не варто їх переконувати? Так ці ж бабусі й дідусі свою версію історії розповідають своїм внукам, саме вони ностальгують за СССР, де все було для них добре.

Тому, можливо, й варто було б організувати на 9 травня не лише традиційні вшанування з тюльпанами, а й широку публічну конференцію для всіх бажаючих. Як свого часу, років дванадцять тому, робили в БКЦ з приводу голодомору. Інакше привиди минулого ще довго тягнутимуть нас назад.

Депутати родичів вислухали, але не повелись – і вирішили встановити термін демонтажу пам’ятника. Отже, до 8 травня привокзальна площа має бути вільна від радянського героя.

До речі, деякі депутати на час розгляду цього питання завбачливо з зали вийшли, а потім повернулись. І серед них один активіст, який нещодавно приносив підписи за збереження вулиці Льва Толстого від тих же мешканців мікрорайону біля вокзалу, що й тепер хочуть зберегти Приходька. Цікавий збіг… І ще одне підтвердження того, що від підтримки «русского міра» до підтримки радянської імперії як його різновиду – один крок.

X