Хроніки Здолбунівського страйку: депутат Рівненської облради боїться виборців?

Хроніки Здолбунівського страйку: депутат Рівненської облради боїться виборців?

Зранку біля Здолбунівської районної адміністрації почали збиратися люди. Це були переважно жінки, а також чоловіки, які або вчора, або сьогодні зранку повернулися з Києва. Звісно, ті, хто бачив смерть людей поруч з собою, хто має на Майдані близьких і рідних, не можуть сидіти склавши руки і в рідному місті.

Першим об’єктом, куди пішли мітингувальники, стала податкова інспекція. Вимогою було припинення роботи установи аж до того часу, поки влада в країні не піде у відставку. Адже збирати податки, за які буде фінансуватися «Беркут», як мінімум неправильно, а то й злочинно. Водночас люди побачили, що на приміщенні податкової немає державного прапора. Як пояснили працівники, прапор вночі вкрали. Може, й так, але потім так само не було прапорів на установах ЗАГСу та реєстраційної служби. Якась пошесть з крадіжки прапорів у Здолбунові, чи просто службовці досі не пам’ятали, в якій державі вони живуть. Працівники податкової швидко залишили приміщення, водночас активісти розпочали збір коштів для потреб Майдану. Обурило людей те, що в скриньці для пожертв виявилися копійки. На Майдані герої, але не жебраки. Тому копійки повернули, кинувши їх під двері податківцям.

Далі мітингувальники прийшди до реєстраційної служби, залишили на роботі лише її керівника. З начальником міліції Олександром Панасюком розмова була короткою, бо ще вчора отримали від нього запевнення, що в жодному разі жоден здолбунівський міліціонер до Києва відправлений не буде.

Найбільш нестандартна ситуація виникла біля приміщення музичної школи. Школа сьогодні працювала, але коли туди підійшли, двері виявилися замкненими. Причому в приміщенні перебували люди, проте ніхто не відкрив дверей. На дзвінки директор музичної школи Олексій Моторний не відповідав. Це було безсовісно, ще й враховуючи те, що серед мітингувальників були вчителі цієї ж музичної школи, і все, чого від їх колег хотіли люди, – висловити своє ставлення і приєднатися до протестів. В принципі, така поведінка Олексія Моторного не дивна, враховуючи, що він член Народної Партії. Проте якщо в районній раді його однопартійці нібито входять до Народної Ради, то чому тоді Моторний дозволяє собі так реагувати на ситуацію в країні, сказати складно.

До прокуратури протестанти ходили не вперше, проте цього разу оплесків не було. Прокурора району Ігоря Ольшанецького питали про те, чому він оскаржив рішення про недовіру Шулю, чому відписками відреагував на звернення депутата обласної ради Ніни Путіліної про забезпечення прийому її як депутата головою адміністрації. Розмовам про дотримання законодавства уже ніхто не вірить. Проте всіх своїх працівників прокурор відправив додому. До речі, прапора на прокуратурі взагалі немає – навіть флагштоку немає. На вимогу протестувальників прапор таки купили і тепер на приміщенні він уже є.

Найбільш знаковим був похід протестувальників до вагонного депо, де вони хотіли зустрітися з депутатом обласної ради Йосипом Гаврищаком. Звісно, на місці його не було – сказали, що поїхав на сесію. Це було десь відразу по десятій ранку, а сесія на дванадцяту. Звісно, Гаврищак не маршруткою поїхав, тому якось трохи зарано. Але менше з тим. Розмова з колективом показала, що таких наляканих і залежних людей, як залізничники, немає ніде, – навіть з прокурорами говорити легше. До працівників претензій ніхто не мав, проте попросили їх переказати керівникові, що його політична проституція вже всіх дістала. Адже він спершу написав заяву до складу Народної Ради, а потім перейшов до так званого Європейського вибору, утвореного Берташем і його командою. Вчора, коли його запрошували до штабу «Майдану», він не прийшов і навіть не передзвонив. На жодну з сесій районної ради не зявився. Тому вимога громади про складення ним повноважень депутата обласної ради цілком доречна. Було дуже прикро, коли працівниця вагонного депо з вигуками «чого ви сюди приїхали» і кривою посмішечкою говорила про те, що вона має роботу і їй геть байдуже до того, що робиться в Києві. Причому портрет цієї роботяги висить на дошці пошани. Деякі «гарячі голови» хотіли його здерти, але їх зупинили – хай повисить, може, ще щось заробить.

Звісно, до сьогоднішньої акції можна ставитися по-різному, але вона згуртовує людей. Причому ми переконані, що доки не буде зміни влади, установи й організації працювати не будуть. Тому завтра збір біля адміністрації о 8 годині 30 хвилин.

X