Триста років московської окупації не могли не позначитися на мові українців, у тому числі й мешканців нашої давньої волинської землі. Попри патріотичні вишиванки і синьо-жовті прапори, розмовляємо ми дуже погано, використовуючи не просто російські слова, а такі покручі, які й вимовити неможливо. Не остання роль у цьому належить торгівлі. Коли цілком собі богдашівські жіночки продають “клубніку”, а міські мешканки при цьому ще й питають “пачьом клубніка?”, душа Шевченка, певно, здригається від жаху. Останнім часом на базарах десь взялися і “крижовнік”, і “зємляніка”, і на додачу ще й “чєрніка”… Але то стихійна торгівля, а ще ж є магазини. Там і “творог” буває, бо ж українське “сир” комусь не по-панськи звучить, видно. Проте от “противня”, що продавався в АТБ, ми ще не бачили ніде. Є українське слово “деко”, зафіксоване всіма словниками. У нас на Волині ще кажуть “дечка”. Але в магазині продають виготовлений у Китаї “противень”. Подивляться на це дівчатка, і виросте покоління, яке буде вважати, що “дечка” – то вдома, для себе. А на людях по-модньому – “противень”. Звертаємося до працівників торгівлі міста: наведіть порядок з цінниками, не калічте мову, не продовжуйте ганебну справу наших кількасотлітніх окупантів по знищенню власного народу. Від вас теж багато залежить!

X