О шостій увечері 30 квітня зал засідань Здолбунівської районної ради нагадував розбурханий вулик – кілька сотень людей різного віку, серед них і діти, бурхливо щось обговорювали. Як часто буває, причиною пристрастей стало кадрове питання. Вже кілька років директором Здолбунівської дитячо-юнацької спортивної школи працює Віктор Куцель. Як стверджують його захисники (а саме вони становили переважну більшість присутніх), зараз деякі депутати районної ради, прикриваючись патріотичними громадськими організаціями, намагаються призначити іншого директора, щоб потім безперешкодно приватизувати землю, на якій розміщена ДЮСШ. Принаймні таку версію озвучив організатор велелюдного зібрання Олег Тищенко.

У нього в руках був лист, підписаний від імені Здолбунівської самооборони її сотником, депутатом районної ради Юрієм Пшеничним, а також ще одним само оборонцем-депутатом Олегом Панасюком. З приводу Пшеничного пан Олег не висловлювався, а от Панасюку дав розлогу й загалом негативну характеристику, особливо акцентувавши на тому, що вчорашній член «Сильної України» (пам’ятаєте цей проект Тігіпка?) працює на Станіслава Середюка (фірма «Автоленд») і разом з ним хоче приватизувати землю. Звісно, згадав він і про руйнування стадіону поблизу «вісімки», до якого нібито причетний Панасюк.

Тищенко розпочав читати сам текст листа, з якого стало ясно, що Віктора Куцеля звинувачують у продажі спонсорського цементу, а також у двох політичних гріхах: поклонінні російському царю Миколі Другому та в тому, що він возив на антимайдан до Києва здолбунівських тітушок. Люди в залі, слухаючи ці звинувачення, розпалювалися все більше. Зажадали, щоб негайно прийшли керівники району, яких, за словами Олега Тищенка, на ці збори запрошували.
В цей самий час самооборона збиралася тут же, в райраді, але в іншому залі. Оскільки голова районної ради Василь Тимощук входить до самооборони, то за ним вирушило відразу зо два десятки молодих здолбунівських спортсменів. Проте прийшов не Тимощук, а власне Юрій Пшеничний і Олег Панасюк. Вони відразу включилися в розмову, тому Олег Тищенко листа не дочитав, а в залі почався просто некерований хаос. Хтось виходив до трибуни, хтось кричав з місця, група людей пересварювалася з Пшеничним і Панасюком, вони мляво відбивалися від звинувачень. Апофеозом стало дружне скандування «Ганьба!» депутатам-самооборонцям.

Майданна тема була присутня в цих сварках, бо дехто зі спортсменів заявив, що право називатися самообороною узурпували люди, яких вони на Майдані не бачили. На категоричне запитання одного з них, де саме був Пшеничний на Майдані, він відповів «В палатці «Удару», чим викликав ще більшу хвилю обурення. Кричали батьки учнів, тренери, люди сновигали туди-сюди, а ведучий спокійно за цим всім спостерігав. Однозначно не вистачало озвучення – воно дало б можливість керувати процесом.

Бо зрештою ніхто так і не почув відповіді на запитання, чи був той проданий цемент, в чому полягало поклоніння Миколі Другому, а головне – чи возив Куцель тітушок до Києва. Він-то стверджує, що не возив і не організовував таких поїздок, але, якщо в депутатів-самооборонців є докази, вони мали б їх продемонструвати.
Несподівано до зали повернулася група хлопців, які з неї вийшли за кілька хвилин до цього. У них в руках був лоток яєць. А якраз перед цим прийшов нарешті і голова районної ради Василь Тимощук. Ціла група людей побігла вслід за «лоточниками» до трибуни, щоб «допомогти» ними поцілити в опонентів. Утворилося явно агресивне середовище, прибігли решта само оборонців, до бійки було недалеко. Але «лоточників» заспокоїли, Тимощук, не сказавши ні слова, пішов собі, а збори після цього протривали ще дуже недовго – одна з мам прочитала заяву на підтримку Куцеля, запропонувала всім її підписати, і люди розійшлися потихеньку.
Це якщо говорити про хронологію подій.

А тепер про попередні висновки.

  • По-перше, Віктора Куцеля як директора і тренера активно підтримали його колеги, учні і їх батьки. Не кожен керівник може привести на свою підтримку кілька сотень небайдужих людей, які готові витратити свій час і нерви, щоб захистити його. Це важливо пам’ятати.
  • По-друге, лист депутатів-самооборонців бездоказовий, вони це визнали й самі – мовляв, аргументом є лише скарга Нижника зі Здовбиці. Сам Нижник не прийшов на збори. Якщо виходити з презумпції невинності, то ніхто, навіть антикорупційний комітет самооборони , не має права звинувачувати людину. Бо так найлегше зводити рахунки – нехай собі людина потім виправдовується. Але це нечесно і несправедливо.
  • По-третє, відповіді Куцеля на звинувачення практично не прозвучали. Тому той, хто прийшов на збори, міг і не зрозуміти, чи є підстави його звільняти.
  • По-четверте, відсутність і голови ради, і голови адміністрації не робить честі їм обом. Присутність Тимощука протягом кількох хвилин сварки до уваги не беремо. Що ж до Олександра Бухала, то він вийшов з адміністрації, коли люди вже були в залі. Тищенко стверджує, що відповідний лист з повідомленням про подію заносив. Коли ми запитали однопартійця пана Олександра, чому його немає, відповідь була «А треба?» Прикро, якщо зібрання кількох сотень людей, навіть якби його й не запросили, не стало приводом для молодого голови з ними поспілкуватися. Треба таки бути трохи простішими нашій владі. Тим більше після Майдану і в такий непростий час.

Звісно, це не кінець історії – попереду комісія районної ради. Та й люди можуть ще не раз зібратися. І саме ця здатність відстоювати свою позицію, яку ми здобули за цю довгу страшну зиму – найбільше досягнення революції.

X