Знову над Здолбунівським Майданом звучала «Пливе кача», знову ми вшановували героїв Небесної Сотні. Минуло чотири роки… Ціла вічність, за яку десятки країн у різних кінцях світу повністю змінювали своє життя. Ми ж усе ще приходимо на майдани в усіх місцях України зі змішаними відчуттями. Тут і гордість за той подвиг, який ми явили світові, і нестихаючий біль через загибель Небесної сотні, і відчуття порожнечі й навіть відчаю, адже все зовсім не так, як ми мріяли тоді, в страшну зиму 2014 року…

Сьогодні традиційно вшанування відбувалося для державних службовців і представників бюджетної сфери, о 12 годині вдень. Більшість присутніх щиро підтримували Майдан, і сьогодні їх емоції були щирими. Але хіба не варто дати можливість прийти тим, хто не може залишити свої робочі місця, навіть якщо дуже хоче? Бо навіть учасник Майдану Ігор Мельничук, якого заздалегідь попросили розповісти про свої спогади, змушений був змінювати свій робочий графік.

Власне, найважливішим і був виступ Ігоря. Він був на Інститутській тоді, коли поранених і загиблих побратимів довелося виносити на руках з поля бою. Він був і на перших барикадах, коли довелося замінити тих, хто вибув… І як же гірко звучала фраза: «Через рік ми з родиною приїхали на Майдан. І що ж ми побачили? Тих самих ті тушок, тільки вже іншого регіонала, який уже тоді прийшов до влади». Скажете, перебільшення? Можливо. Але якщо це думка одного з тих, хто тоді в кіптяві і крові повернувся з поля бою на Майдані, то до неї варто дослухатися і нам, і владі.

До речі, про владу. Голова адміністрації Сергій Кондрачук взяв слово і згадав про свої найважливіші моменти Майдану. На цьому варто було зупинитися. Бо далі він ні сіло ні впало згадав про арешт Труханова, про те, як же ж неприємно, що його взяли на поруки. І раптом сказав: «З іншого боку, Труханов був при владі і тоді, в 2014 році, коли створювалися ДНР і ЛНР. І, можливо, є й його заслуга в тому, що в Одесі не було створено ОНР». Тут навіть коментувати не хочеться… Тобто не одеські патріоти, а Труханов, який підтримував проросійські акції в Одесі (в тому числі і події на Куликовому полі), відстояли українську Одесу?! То, може, його ще й нагородити варто?!

Як би там не було, а пам’ять про кожного загиблого, пам’ять про нашого Тараса Більчука має бути з нами щодня. І символічно, що саме сьогодні на засіданні бюджетної комісії, що відбувалася в міській раді зранку, обговорювалося проведення конкурсу на кращий проект пам’ятного знаку на Площі Героїв Майдану в нашому місті.

Дасть Бог, Україна буде такою, якою бачили її в своїх мріях наші ангели-охоронці, наша Небесна Сотня.

Всі фото використані в матеріалі авторства ОЛЬГИ КЛИМКОВИЧ ПИЛИПЧУК

X