Звичайно, ситуації бувають різні. І пацієнти різні. Але якщо ви скажете, що ніколи не стикались з таким ставленням до себе в лікарні чи в поліклініці, це навряд чи буде правдою. Боже збав, ми не хочемо, щоб наші лікарі помирали на роботі після вісімнадцятигодинної зміни, як це нещодавно трапилося в Китаї. Але медичні працівники надають послуги населенню. Вони отримують зарплату не за робочий день, проведений у кабінеті, а за надання медичної послуги. Ну так має бути, принаймні… Тому після такого ставлення до людей не варто ображатись, коли репутація медиків не завжди позитивна. Що не заперечує наявності чуйних, справжніх, уважних і дуже професійних лікарів. І в нашій лікарні в тому числі. Тому цей пост Анжели Рудницької варто сприймати як озвучення наявної проблеми. Що з цим робити – вирішувати самим лікарям…

Картинка з життя нашої районної лікарні…
Мене турбувало коліно, ось маю чотири вихідних- вирішила сходити до лікаря. Травматолог досить ввічливо мене вислухав, направив на УЗД і рентген, для того, щоб виписати лікування. Нога болить, але йду. Рентген-кабінет на четвертому поверсі(!). Цікаво, чия це була ідея його там розмістити? ТОЙ унікум сам пробував з хворими ногами, руками, переломами та вивихами туди забратись. Якось дійшла))) Зробили рентген…
-Вам треба купити талончик..
-Який талончик?
-Заплатити за рентген…
-Давайте тут заплачу?
-НІ, йдіть на другий поверх- там аптека, там заплатите…
(Якщо процедура платна- то має бути квитанція, якщо безкоштовна- то ХТО підраховує і контролює кількість папірців без номеру і дати, які я теж можу з паперу повирізати)
Далі прийшлось ще раз підніматись за результатами.

Кадр 2

УЗД..
Зайняла чергу. Переді мною двоє, за мною бабця. Виходить медсестра:
-Ми не можемо Вас сьогодні прийняти..
-Чому?
-Бо багато людей..
-Після мене одна людина, я почекаю..
-ні, сьогодні нічого не буде, прийдуть зі стаціонара..
-Точно прийдуть?Я пропущу, мені дуже треба сьогодні
-Не знаєм точно, але зазвичай приходять.А ще прийдуть по запису.
-Покажіть чергу, може, я десь між ними.
-Ні, приходьте в п’ятницю..
————————————————————–
-ЯК? ЯКу п’ятницю?!!! Мені сьогодні.Нога болить.
-У ВАс не написано “cito”, значить не болить
-Прийміть завтра зранку…Я взагалі-то працюю на роботі)))
-Завтра -“Сільський день”
-Який день?
-З села приїжджають..
-То я завтра прийду, може приймете.
-Ні завтра може бути багато людей
-А може не буде?
-Не знаємо , скоріше всього буде багато…
-В правилах лікарні є “сільський день”?????, в який я, з міста, потрапити до лікаря не можу?!!!
-В правилах нема- а унас Є..
-А Ви – лікарня?
-Так, лікарня, але в нас свої правила…


Ось такі справи. Реформу треба починати з людей, з кожного кабінету. Лікарі хочуть зарплату вищу? А вони працюють так, як за кордоном? Чи хоча б так , як в приватній клініці? Совок лишився… Ходжу в лікарню рідко, а враження завжди не найкраще.
Успіхів Вам, медики і реформ))

  • Ганна

    А ще така ситуація. Районна поліклініка. Чоловік старших літ шукає по поверхах туалет, ну такі вікові проблеми, буває. На першому немає, на другому або хтось аналізи здає, а вони туго йдуть чи ще чомусь, але закрито наглухо. Йде на третій, теж закрито. Але не тому, що хтось справляє природню потребу, а тому, що три чоловіка лікаря наплювали на черги біля своїх кабінетів і пішли палити. А палити буцімто в громадському місці незаконно, то мусять закриватися. І так надцять разів за день. Дерматолог, борець з алкоголізмом і ще якийсь худенький (буде палити то й не виросте). Як у цього літнього чоловіка і в його родичів, яким він ввечері пожалівся на свої походеньки, складеться думка про районну медицину, її керівників, лікарів і медичну реформу вкупі?

    • Світлана

      Про цих трьох лікарів і їх “дружбу” легенди ходять…

X