“Мінометний обстріл” влучив у совість здолбунівської “журналістки”

Інколи боротьба за владу буває жорсткою, інколи безглуздою, а інколи просто кумедною. От написала одна наша «незалежна журналістка», що вона «традиційно матюкнулась би, але за мене це роблять водії, що дном бемкають по ямам)))», та й народ уже готовий у коментарях розстрілювати міську раду.

Ну таке… Хочетьс я дівчині матюкатися, то хай би краще матюкалася. А писати дурниці чи брехню не варто навіть для підтримки своїх дуже вірних і щирих друзів. Бо міську раду, як і будь-який орган влади, є за що критикувати і без брехні. Нащо ж придумувати дурниці?

Пост “журналістки” Ольги Ферар

Мова йде про ремонт вулиці Грушевського, і про ями на цій вулиці, по яких водії «бемкають» дном… У повідомленні Ольги Ферар до цього додаються от такі фотографії, з яких читач має зробити висновок, що ями там повибивані аж так, що щебінь з них валяється по всій дорозі. Тільки от сфотографовано так, що й не видно, яка це вулиця. І ніде в повідомленні ця вулиця не названа. І недарма. Бо, звісно, ямковий ремонт на цій вулиці не перетворив її на трасу Формули 1, але ніяких ям на ній немає. Калюжі є, бо нерівності недосконалого асфальту після сильного дощу таки заповнюються водою. А ям немає – що виразно видно на фото, зроблених за день без дощів.

 

Причина розсипаного щебеню на дорозі. Саме цей щебінь “журналістка” намагалась видати за розбиту дорогу

Звідки ж щебінь, запитаєте ви? А от саме тому фотографії від Ольги зроблені таким чином, щоб ви не дуже й побачили, що то за вулиця. Бо це в районі будівництва заводу, власником якого є Станіслав Середюк. Мало того, що поруч купа того щебеню, яке використовує підприємство, так він ще й сиплеться з машин, якими його возять на підприємство. Чи це проблема? Навряд, бо час від часу цей щебінь з дороги прибирається працівниками підприємства. Чисту від нього ту ж саму дорогу ви бачите на наших фотографіях. Але зате як же ж гарно виглядає розсипаний щебінь посеред дороги в калюжах після сильного дощу! Чого ж не скористатися, щоб підвести народ до думки про необхідність розстрілу міської ради.?

А, це ж неправда? Журналіст не має права? То й що, якщо є замовлення від друзів, – от і з’являється гучна фраза «в нас тут важка артилерія проїхалась чи мінометний обстріл»…

Добре, з цим розібралися. Ям немає.

А що ж гроші? Адже Ольга пише, що спершу виділили двадцять тисяч гривень, а потім чомусь додали ще 65, і це ж просто жах якийсь, як дорого за цей маленький клаптик. Знову ж неправда, і це легко перевірити. По-перше, ці кошти пішли геть не на цей клаптик, а на всю вулицю Грушевського – від перехрестя з Шевченка і аж до Івана Гонти (до залізниці). Навесні стан ось цього шматочка біля заводу справді був жахливий, але нагорі біля пожежників було куди гірше. І у вартість увійшов ремонт усієї вулиці, з усіма її ямами.

По-друге, 20 тисяч гривень було заплановано в програмі благоустрою рішенням міської ради від 28 грудня 2016 року. А 65 тисяч гривень додано 27 квітня 2017 року. Ну всім зрозуміло, чому. Бо лише навесні реально видно, скільки по кожній запланованій вулиці треба грошей. До речі, в рішеннях міської ради додавали на кожну з тих вулиць, не лише на Грушевського. Бо так званим отим «стартовим» бюджетом взимку закладали просто умовні суми, які потім коригуються. Все це легко перевірити й побачити – просто треба прийти в міську раду. Але мета ж не розібратися, а написати щось погане. Немає нічого реального – придумаємо фейкове…

Ну й насамкінець… Навіть якби та дорога справді не витримала за літо і була зруйнована, то це б теж було не дивно. Бо саме по ній щодня їдуть великовагові машини на зерносушильне підприємство, саме по ній щодня рухаються не менш важкі автомобілі на будівництво заводу… ну скажемо умовно, «заводу Середюка». Це не погано й не добре – це просто данність. Бо Здолбунів має нещастя мати підприємства посеред міста, нікуди ми поки що від цього не дінемося.

І от що з цим робити? Ям немає, гроші на цілу вулицю цілком адекватні, сфотографовано по суті будівельний майданчик після сильного дощу… Схоже, що мінометний обстріл таки в Здолбунові був. Але влучив він у совість тих, хто відверто бреше, аби тільки досягти своєї мети і отримати владу в місті.

  • Саня

    Здається після цього матеріалу дехто надовго замовкне… Імідж журналістки просто розтоптоно:)

    • Здолбунівчанин

      Це точно!!! Особливо замовкли б ті, які на 20 латок положених “рукожопами” витратили з бюджету міста 85тис.грн.

  • Здолбунівчанин

    85тис.грн. на декілька ям по Грушевського було потрачено в 2017 році??? Якщо це так, тоді питання: яка вартість 1м. квадратного ямкового ремонту по даній вулиці? За ці кошти зараз можна купити 80т. асфальту, якого піде 125кг. на 1 м.кв. при товщині 5см. латки. Ціна сфальту 1400грн.т.- тобто 1,4грн.кг.= 125*1,4=175грн.- 85000/175=485м.кв. покриття асфальтового товщиною 5см. Скажем грубо 400 латок метр на метр. Звісно робота і т.д. Але на цьому проміжку вулиці немає й 100 латок. Ось така математика.

  • Alex

    Так то так, але соціально відповідальний великий бізнес (в нашому випадку пан Середюк) мав би подбати про належний стан території не тільки заводу, але й прилеглої до заводу території – тротуар по Грушевського вздовж території замоду мав би бути відремонтований бруківкою (саме бруківкою, бо Середюк є активним прихильноком даного виду покриття), можна і підасфальтувати дорожнє покриття поряд адміністративного корпусу заводу, встановити певні інсталяції тощо. Ну на зразок того, коли будується багатоповерхівка то забудовник дбає і про прилеглу територію, тротуари тощо.
    Так як місто Здолбунів дало Середюку значну промислову площу у самому центрі міста під ведення бізнесу, громадськість міста сподівається на соціально відповідальну позицію власника. Звичайно, будівництво ще не завершено і ще рано підбивати підсумки, але хочеться надіятися, що окрім оновленого адмінкорпусу і ошатного забору навколо заводу Здолбунів отримає і ще кілька маленьких приємностей на тій вулиці – власне для комфорту містян.

    • 03652

      “Так як місто Здолбунів дало Середюку значну промислову площу у самому центрі міста під ведення бізнесу” – коли це місто було власником даного заводу? Землю місто бізнесменові ПРОДАЛО, завод теж не дарма дістався… за два роки з “філіалу Чорнобиля в центрі міста” виросло сучасне підприємство, з’явилися робочі місця – комфорту вам не вистачає? ну, вибачте, посуньтеся… самі багато для міста зробили? чи тільки писати коментарі можете?

X