IMG_2497З незрозумілих причин сьогоднішня сесія Здолбунівської міської ради викликала неймовірну зацікавленість у кількох відомих у районі громадських об’єднань. Сотня самооборони, «Азов», «ЗЕОН», ну й, звісно, спілка учасників АТО – всі були представлені, і далеко не однією людиною. Тісний зал ледве вмістив таку кількість гостей, а депутати сиділи впереміж зі своїми знайомими-недепутатами. До речі, досі ніхто й не зрозумів, які саме рішення викликали такий жвавий інтерес до сесії. Вочевидь, плани змінились по ходу.

IMG_2505Це була перша сесія, де мав би діяти закон про поіменне голосування. Чому «мав би»? Бо у виконанні міських депутатів не таке воно вже й поіменне. Розібратись важко самим членам лічильної комісії, які ще й не всіх колег знають за прізвищами. Можливо, більш прийнятний варіант, прийнятий районною радою, коли кожен депутат оголошує свою позицію – «за», «проти» чи «утримався». Бо інколи голосування були хаотичними, а з’ясування, скільки депутатів і хто саме і як проголосували , не додають організованості засіданню.

IMG_2498

Сесія проголосувала за земельні питання, що стосувалися ділянок учасникам АТО, за нові правила утримання багатоквартирних будинків, за введення до складу виконавчого комітету міської ради заступника міського голови Володимира Кондратюка.

На наступне засідання перенесли питання про перейменування вулиць, рекомендоване відповідною комісією при міській раді. Головна теза – мешканці проти. От без образ, шановні депутати, але ви лише засвідчили власну неспроможність вести громаду за собою, а не плентатися за громадою. Боїтеся, що не оберуть наступного разу? Але недарма ж є вислів Джеймса Фрімена Кларка: «Політик думає про майбутні вибори, державний діяч – про майбутнє країни». А країні вкрай необхідно позбутися імперського ярма, уособленням якого є й ці всі недоперейменовані вулиці. Так, мешканці вулиці Пушкіна не хочуть її перейменування. Вірю і розумію. Адже їх виховували на тому, що Пушкін – геній всіх часів і народів. Якщо ми думаємо переконати людей у тому, що їх вчили трошки не так і не тому, це марне. Тому, думаючи про майбутнє держави, треба, звісно, організувати громадські слухання – за участю філологів, істориків, краєзнавців, політиків. І прийняти рішення. А не уникати відповідальності, бо «люди не хочуть». Якщо пам’ятаєте, в березні 1991 року люди проголосували за збереження СССР, і лише тисячі ентузіастів по всій країні й далі говорили про Незалежність. А я чудово пам’ятаю, як здолбунівчани кидались на нас, рухівців, за синьо-жовті прапори і тризуб. Ми ж робили своє. Бо так було правильно для України.

IMG_2500IMG_2501Викликало обговорення питання про місток на гідропарку. Тепер це називається «оглядовий майданчик», але і з такою назвою місток підтримують далеко не всі, зокрема й Микола Орлов, і Олександр Середюк. Так, на «вісімці» ще море проблем. Але коли її починали впорядковувати, там взагалі був смітник. Тепер ми маємо місце відпочинку, і логічно, щоб щороку там щось робилось – чому б і не місток? Проте рішення наразі половинчасте: профінансуємо проект, а там подивимось…

Земельні питання не завжди знаходили підтримку депутатського корпусу. Голова  відповідної комісії Антон Українець не завжди міг сформулювати, чому одне рішення підтримуємо, інше ні. Водночас це справді дуже болюча тема, яка завжди викликала дискусії. І хотілось би, щоб безкінечні розмови в кулуарах про величезну роботу, яку роблять депутати, не переходили на нібито жарти про необхідність їм за це платити. Бо щось ця тема дуже вже часто звучить. І до цього скликання люди працювали, і частина дуже добросовісно. І завжди – безоплатно. В цьому й є суть депутатства як добровільного громадського навантаження, яке на себе беруть небайдужі люди.

В цілому сесія була спокійна і конструктивна. Ще б нормально організувати робочий простір і депутатам, і відвідувачам – і все було б цілком пристойно.

X