Оригінал матеріалу – zdolbunivsector.org
Допомогу нашим хлопцям збирають усі. Усі небайдужі. Навіть ті, хто хоче попіаритись на цій допомозі й вважає, що підписавшись владою – комусь стане більш до схочу пожертвувати власні («кровні»!) кошти на бронежилети, шоломи, розгрузки, цигарки тощо.

Наш гарячий схід: життя та побут здолбунівчан на фронті (фото)

Наш гарячий схід: життя та побут здолбунівчан на фронті (фото)

Якщо відверто: чимало з тих, кого обійшли й познайомили з листами-зверненнями, а точніше – з персоналіями, визначеними в рішенні президії райради «збирати» гроші – потенційні доброчинці реагували скептично. Тобто, «добре, що прийшли саме ви…», мовляв, не тому, що хлопцям дати грошей шкода – деяким вашим члєнам «уповноваженим» не дуже віримо…

Тим не менше – кошти на придбання всього необхідного солдатам-землякам жертвують, передають, приносять. Перед усім – в здолбунівський штаб на вул. Незалежності. Так, нещодавно вдалося назбирати майже 10 тон всього найнеобхіднішого: від питної (мінеральної, утилізованої тощо) води й до бронежилетів; від радіостанцій й до цигарок і шкарпеток; від потужного генератора й до фермерських круп і сотень банок з консервацією та салом. Ну, а коли фура з «Кванту», вантажена усячиною для наших, заправилася пальним (коштом підприємця Олега Дацюка) й попрямувала на український Схід – услід поїхали й ми. Щоб поспілкуватися, розпитати про потреби, подивитися на умови, побут і загрози, коротше – «провести розвідку гуманітарною»…

Вечір-ніч-ранок в дорозі – й ось ми в розташуванні 2-ї роти нашого тербатальйону поблизу К. На прохання командира – жодних назв, фотографій бійців, знімків з розташування у пресі. Тож ми обличчя наших земляків ретельно зафарбували, а покажемо вам лише деякі фотки з побуту здолбунівчан на Сході.
IMG_71_(1).jpg_1408453345
Це, перед усім, бліндажі, які викопали для усього особового складу від мінометного та «градівського» обстрілів. Тут же – десятки скляних банок із консервацію: гриби, сало, помідори, фрукти… Все те, що командир роти наполегливо просив «більше не привозити»!

Якщо люди все це зносять до пунктів прийому – за порадою командира це потрібно віддати в притулки для дітей, старих чи біженців зі Сходу. На передовій при нинішніх температурах – вода, цигарки і засоби захисту в бойових умовах. Так, лише на минулому тижні вдалося придбати та передати 20 кевларових шоломів, кошти на які здолбунівська «самооборона» зібрала два місяці тому. Ну, і ще один – подарунок однокласнику від згаданого Дацюка. Що ж, краще – пізніше, ніж ніколи…

IMG_71_(2).JPG_1408453603

«Санчастина» в польових умовах обладнана тут же – за простинкою із відгородженою розкладушкою й нехитрим медикаментним набором на столику.

Бійці здорові – сплять на матрацах, корематах й інших підручних пристосуваннях для польових умов. Автомати – під «подушкою». А що польові умови – то насправді польові. Щодня наші бійці помічають російські розвідувальні безпілотники. Збити їх нічим. Адже на озброєнні – лише автомати Калашнікова. І крапка. Бо ж «в боєзіткненнях» наші участі «не беруть», несуть службу з «охорони та забезпечення». А шість поранених під Амвросієвкою (а тапер вже й загиблі) – це «так, передислокація, ротація…».

Навіть тут, неподалік К., наші живуть в умовах постійної загрози артобстрілів чи можливих вилазок сепараторів. Тому – постійно курсуючі бойові «секрети» за 3-5 кілометрів від розташування, замінована площа навколо на декілька кілометрів і сигнальні розтяжки в безпосередній близькості до місця дислокації. До Амвросіївки, де дислокована наша інша частина «Горині» – їхати відмовили. Там не лише стріляють по цивільних машинах – нові машини можуть просто «віджати» (забрати задарма). Виїхавши у бік С., звернули увагу на поважного військового на блокпосту, в розмові з яким невтішно плакала жіночка в легковику, який прямував «звідти». На зворотньому шляху, коли нас зупинили на цьому ж блокпості, поважний «у віці» український військовий розповів про плач тієї жінки. Бойовики ЛНР під загрозою розстрілу заборонили виїздити з Маринівки її свекру, якого на президентських виборах обрали головою виборчої комісії. Перед цим його вже садили до льоху. Тими, кого бойовики не випускають з територій, контрольованих ЛНР і ДНР, вони просто прикриваються як живим щитом перед наступом наших військ. Тому такі великі втрати серед наших і ЗСУ, і Нацгвардії й добровольчих батальйонів. Взагалі втрати – окрема розмова.

Нам випало забрати з польового шпиталю до Дніпропетровського військового госпіталю нашого бійця. Поки в польових умовах готували його документи – розмовляли з бійцями охорони шпиталю. Вони воліють не говорити про польовий морг. Там часом по деяких деталях збирають до цинків вантаж «200». Одного хлопця зі складу десантників назбирали 5 кг до пакету. Одне слово – волосся дибки.

Вдалося доїхати також до табору «Правого сектора» на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей. Дорогою проїздили славетне Гуляйполе  Нестора Івановича Махна. І тут, на блокпості – прапори з зображенням Батька-Махна: він і через маже 100-ліття своєї боротьби з російським більшовизмом підіймає український дух!

Ну, а після бази «Правого сектора», добровольці якого ходять в атаки на терористів-сепараторів лише з трофейною амуніцією та озброєнням – настрою не додалося. Схоже в Києві продовжують більше боятися патріотів з «Правого сектору» і добровольчих батальйонів більше, ніж російських недолюдків. Та нічого, люстрація відбудеться неминуче. Рано чи пізно, – вона відбудеться…
IMG_71_(14).JPG_1408450478
Власний кореспондент сайту zdolbunivsector.org
  • марина

    Мені цікавить, чому у хлопців приховане обличчя?

    • Тут безліч причин. Наприклад якщо ці хлопці (не дай Бог, звісно) потраплять у полон і їхні обличчя будуть засвічені в інтернеті скористатися легендою їм буде набагато складніше.

    • олег дацюк

      Причини різні, у багатьох хлопців рідні не знають де вони

X