16996444_10211129472568691_4692037958951038245_nКоли надворі «майже весна», в багатьох країнах світу відбуваються дійства, що корінням сягають у сиву давнину дохристиянських часів, – карнавали. Одним із найвідоміших і найстаріших є Венеційський карнавал, барвисті і розкішні маски якого щороку приваблюють до міста на воді тисячі туристів.

Цьогоріч уже вдруге на карнавалі побував наш земляк, один з найвідоміших фотохудожників України Олександр Харват. Як розповів пан Олександр, у Венеції він був уже вчетверте, а на знаменитому карнавалі – вдруге. Це стало можливим завдяки запрошенню спілки фотохудожників Чехії, з керівником якої пана Харвата пов’язують і професійні, і дружні стосунки.

16998772_10211129483008952_4049255406972980622_nЦікаво, що маски на карнавал у Венеції виготовляють не лише венеціанці. Тисячі людей з усієї Італії, та й з-за кордону цілий рік ретельно готують костюми, щоб продемонструвати їх у древньому місті. Проте всі вони мають бути витримані саме в традиційній стилістиці, адже це – непорушна традиція.

Пан Олександр зазначив, що абсолютного аналога серед українських свят немає, але в нас є свої традиції, які при вмілому менеджменті й зацікавленні держави могли б бути не менш привабливими для туристів. Це й Маланка, й Купальське свято, інші традиційні обряди. На думку пана Харвата, ми надто легковажно ставимось до власних традицій, водночас культивуючи абсолютно чужі, як Гелловін. Так що Венеційський карнавал – яскравий приклад того, як треба використовувати можливості, надані рідною історією.

Пропонуємо вам фотогалерею нашого земляка Олександра Харвата з дивовижної Венеції.

  • Остап

    А ще сьогодні, 28 лютого, останній день Венеціанського карнавалу – Жирний вівторок, за яким настає сорокаденний піст перед Пасхою. Тож це не просто костюмоване свято заради свята, а перехід до духовного очищення перед найвеличнішим днем Христового Воскресіння. І надто слушними є роздуми Харвата про запровадження сучасних , суто на українських традиціях, святкуваннях. Ну, скажіть, до чого нам, такій світлолюбивій і богобоязкій нації, оті відьомські ночі з їх гелловінами? Бо, скажете, мало не весь світ святкує, то й ми будемо мавпувати. Направду, нам є що святкувати й без днів мертвих. Не для нас це свято, тим паче не для наших дітей. А Харват молодець. Чимало від нього йде корисних, не лише мистецьких, а й суспільних, пропозицій. От якби ж то таких людей, багатих інтелектуально, а не лише матеріально, брали у радники наші керманичі та до подібних пропозицій прислухались, то, ймовірно, домінантою масової культури був би не кітч (несмак), а таки смак.

X