Непородистий пес, що чекає господаря біля супермркету в Києві - стандартне явище

Непородистий пес, що чекає господаря біля супермркету в Києві – стандартне явище

Так уже склалося, що найбільшою проблемою невеличких провінційних містечок типу Здолбунова останніми роками є ситуація із бродячими собаками яка, ніде правди діти, стала заледве чи не основною. Зграї собак численність яких коливається від кількох особин до кількох десятків можна зустріти у Здолбунові і вдень і вночі. Переважна кількість цих собак не є агресивними, а якщо ще й бачать що ти їм несеш якісь “смаколики” ладні тобі і руки облизати і до під’їзду провести “захищаючи” нового “хазяїна” від інших чотириногих. В кожному потенційному двоногому, який їх пригостив бодай кісточкою, собаки вже вбачають потенційного господаря, який нарешті їм надасть прихисток і таку бажану можливість служити. Проте у Здолбунові людей, які собак прикормлюють кісточкою, а не “копнями” та криками, можна перерахувати на пальцях однієї руки, а тих людей, які тримають у квартирах непородистих безхатченків ще менше. Пишу саме за мешканців квартир тому, що порівнюю із Києвом, де приватний сектор фактично відсутній.

З непородистими собаками в магазин ходять як люди з вищим рівнем достатку, так і пенсіонери

З непородистими собаками в магазин ходять як люди з вищим рівнем достатку, так і пенсіонери

У столиці практика утримування в квартирних умовах екс-дворових собак більш аніж розповсюджена. В моєму невеликому 5-поверховому будинку на 3 під’їзди є дві сім’ї, які утримують три собаки “дворянської” (від слова “двір”) породи. Двоє із цих псів живуть у далеко не бідній сім’ї – чорний джип престижної марки підтверджує те, що якби було бажання вони взяли б такого популярного хаскі чи золотистого ретривера, проте кілька років тому вони забрали двох щенят у дворової собаки, яку після цього стерилізували своїм коштом. Такий випадок не поодинокий, адже за 5 хвилин дороги від моєї квартири до супермаркету я щоразу зустрічаю як мінімум 1 “дворнягу” з нашийником, повідком та, що основне, господарем. Чи багато ви бачили у Здолбунові людей, які в гідропарку вигулюють не вівчарку, лабрадора, або ж кокера, а непородисту собаку? Питання риторичне. Можливо причина “нелюбові” до дворових псів закладена у провінційних комплексах? Адже вони нічим не відрізняються від “розумних” німецьких вівчарок (на першому фото непородистий пес який слухняно чекає господаря із супермаркету), та “гарних” ретриверів (помийте та відкорміть дворову собаку і вона може виявитись ще гарнішою). Очевидно жителі Києва це зрозуміли і зараз навіть входить в моду тримати вдома звичайного “дворянина”. Сподіваюсь, що ця тенденція колись дійде і до Здолбунова, адже частково саме завдяки людям Київ фактично поборов проблему дворових собак.

П.С.: часовий відрізок між першим і другим фото (для тих хто сумнівається у тому, що в Києві у квартирах живуть непородисті собаки і це розповсюджене явище) 3 хвилини. Це можна перевірити по EXIF.

X