IMG_58061 «Хлопець не з простої сім’ї і

за свідченнями педагогів мав проблеми

із дисципліною та відвіданістю* школи…»

(такі слова з’явилися після трагедії на одному з сайтів міста)

ПРО ДЕНИСА – ХЛОПЧИНУ-ВОЛОНТЕРА

Маючи педагогічну освіту, можу сказати: бачив різних дітей. Хороших і злих, сміливців і боягузів, болтунів і тих, хто робить справу без оголошення «добрих намірів». Усе, зрештою, як і в дорослих!

Ігор Майнгард - річка ТигрДениса Лукашука привів до музею його батько – Ігор Майнгард. Про Ігоря ще колись напишемо окрему історію, адже цей сміливий чоловік відпахав у складі українського контингенту в Іраці цілу ротацію. Нагороджений урядовими нагородами тощо. А допитливий Денис просив йому показати музей, а згодом – приходив у липні, серпні та вересні 2015-го допомагати реальною дитячою роботою, аби швидше наповнені музейні зали стали відкритими для усіх. 29c7ecb0-c580-4e86-b330-643d65c31f2cМожливо, у тому полягало Денисове «неблагополуччя» (це слова, нібито, його вчителів), а можливо, у тому, що разом з ним почала приходити до музею його 6-річна сестричка Міла? Але хто винен, що у місті дітям 6 – 13 років нікуди подітися? Мультики подивитися – ніде, в комп’ютерних клубах – лише «стрілялки» і лише за гроші! У бібліотеки за комп’ютер приходять ті, кому батьки категорично заборонили компа вдома! Організованого для підлітків дозвілля – катма! Що ж, тоді давайте розсусолювати про «неблагополуччя» дітей? Чи може поговоримо,  яких «професорів» чи наркоманів виховали наші любі шкільні педагоги? А вони самі – благополучні?!

06bc1150-e00e-42dd-a596-f1fc4c48d2b1IMG_5743Звісно, дитяча праця – річ особлива. Все, що можна було довірити Денису чи Мілі – вирвати кілька бур’янів, чи скласти дрова, якими планували топити взимку. Але й це – реальна робота, а не тріпологія про волонтерство і позування для однокласників. Тому бажаю Денису по швидше виздоровіти, оговтатися від опіків і пройти складну процедуру пересадки шкіри та переливання крові. І все буде добре. І усім «благополучним» вчителям Господь віддасть належне для їх дітей та онуків. А ти, Денисе, тримайся.

Кошти для Денисового лікування можна здати в скриньки допомоги – вони розташовані у тих, хто погодився допомогти: мінімаркет «Центр» на вул.Хмельницького; продуктовий магазин «Сова» на Фабричній; хлібний відділ на ринку «Катеринівський» (Шкільна); магазин «Близенько» на Шевченка та скринька допомоги в Свято-Успенському храмі на вул. Огієнка. Супермакет «Колібріс» поставити скриньку не дозволив. Що ж, це їх «благополучний» вибір!

*відвідуваністю – так пишеться слово, якщо педагоги знають граматику.

Текст, надісланий нашому сайту Олегом Тищенком, звісно, емоційний. Але ми в ньому нічого не змінювали, бо ніякі «прилизані» фрази не замінять щирого людського співчуття. А пан Олег, лише дізнавшись про трагедію свого маленького помічника, зробив усе для того, щоб йому допомогти. Тому й має право на емоції.

Нагадуємо, що допомогти  хлопчику можна і через банківський рахунок з позначкою НА ЛІКУВАННЯ: 

Картка мами Майнгарт Наталії 5169 3075 0178 9866 , телефон – 0972881992

  • Оксана

    Право на емоції , мабуть , мають усі… Особливо, якщо викликані емоції такими трагічними подіями. Але для чого в емоційному пориві так ображати педагогів? І безграмотні вони, виявляється ( хіба це не журналістський текст :”за свідченнями педагогів і т.д.” ? Та ще й НІБИТО… І посміли ( нібито) зауважити про дисципліну Дениса , отже , бездушні й ледь не аморальні , а тому “усіх найкращих гараздів їхнім дітям і онукам” ..Правда, не розумію…Знаю лише, що виховуюь наші шкільні вчителі справді й професорів ( без лапок), і майбутніх наркоманів , на жаль ( спільно з працівниками культури, керівниками відділів молоді , ЗМІ, які теж безуспішно намагались прищепити їм потяг до вічного й прекрасного)… Даруйте мені сарказм, вочевидь, зараз не до того. А освітяни усього району разом зі своїми дітьми долучились до збору коштів для Дениса, і впевнені , що спільними зусиллями хлопчик неодмінно повернеться до своїх друзів і в школу , де люблять усіх дітей , незалежно від того старанні вони – чи не дуже, чемні – чи бешкетники, розумні – чи симпатичні , головне ,щоб здорові, усміхнені , й чим побільше…

  • Лариса

    Підтримую думку про те, що в нас багато чудових, фанатично відданих справі вчителів, які справді бачать у кожній дитині людину. Проте є й ситуація, коли чути тільки “надбавки”, “зарплата”, “захист директора-алкоголіка”… А коли було ЗНО, і за винятком кількох шкіл, результати майже катастрофічні, то чогось вчителі не збирались, не обговорювали, не писали листи. У нас з української дві школи в першій тисячі, по-моєму? А половина в самому кінці списку… Так що вчителям треба перестати себе любити й хвалити – це щодо тих, хто заслуговує, роблять і діти, і батьки. Треба навчитися бачити себе й своїх колег збоку. Серед моїх друзів теж є вчителі, і вони часто дуже критично оцінюють себе і своїх колег.

X