Безкінечний суд по двох позовах вчителя Романа Прилуцького триває. І триватиме ще довго. Але сьогоднішнє засідання причетні запам’ятають надовго.

По-перше, обидва засідання таки відбулися. На першому з них, де розглядався позов Прилуцького до нашого сайту і до мами «покараного» вчителем хлопчика, суттєвих зрушень не відбулося. Єдине просування у розгляді справи – це долучення до неї зустрічного позову, поданого мамою, Іванною Ходорчук, до вчителя за образу честі і гідності дитини. Сторона позивача, тобто адвокат Прилуцького Олег Бернацький, заперечував проти такого рішення суду. Проте аргументи адвоката Віталія Ярмольчука, що представляє наш сайт, виявилися сильнішими , і суддя прийняв єдино правильне рішення – розглядати позови в комплексі, бо вони стосуються одного правочину.

Тут усе було спокійно і в межах адекватності. Перерва в цій справі оголошена до 23 квітня.

А от розгляд справи, в якій Прилуцький оскаржує догану, виявився доволі цікавим. Я не зможу описати всіх перипетій більш ніж годинного засідання, але воно виявило рівень компетентності і адекватності адвокатів позивача. На засіданні сторони озвучили свої позиції і мали можливість поставити питання одне одному. І якщо питання до представника позивача Лесі Мокрицької (адвоката, що працює зі школою) були короткі, чіткі і логічні, то зворотній процес був дуже специфічним.

Отже, кілька штрихів.

У наказі про винесення догани Роману Прилуцькому директор ЗОШ №5 Жанна Рудик посилається на порушення статті 16 Конвенції ООН про права дитини. Представник позивача Олег Бернацький натомість заявив, що це незаконно, бо її підписали суб’єкти міжнародного права, а вчитель Роман Прилуцький не є суб’єктом міжнародного права, тому не зобов’язаний її виконувати. Ну люди добрі, себто міжнародна загальновизнана Конвенція, ратифікована державою Україна, мала б бути «ратифікована» ще й Романом Прилуцьким з наданням йому якогось особливого статусу?! А просто громадянства України для цього недостатньо? Схоже, Роман Прилуцький  цілком не асоціює себе з Україною, вона йому таки зовсім чужа…

Питань було дуже багато, далеко не всі по суті справи. Кілька разів суддя зупиняв представника позивача, зауважуючи, що питання не стосуються предмету розгляду.

От як можна пояснити таке питання щодо роботи шкільної комісії, що розглядала інцидент вчителя з учнем: « Засідання комісії відбувалося в приміщенні школи? У якому саме кабінеті?» Скажіть, а яке значення для справи про догану має кабінет, де проводила засідання комісія? На що це могло вплинути?

І таких питань було кілька десятків! Причому вони повторювалися різних інтерпретаціях, інколи в самому питанні містилася відповідь, на що також звернув увагу суддя. Схоже, що головна мета як самого процесу, так і таких «допитів» – не так перемога над опонентом, як виведення його зі стану рівноваги і спокою.

Цей процес перенесено аж на 7 травня, бо адвокати Прилуцького страшенно зайняті (або роблять вигляд, що зайняті) і узгодити з ними графіки складно. Знову ж, суддя зауважив, що таким темпом справа розглядатиметься ще довго.

Сам Прилуцький на суди не ходить. Живий, здоровий, все з ним гаразд, але його ж судові позови розглядаються без нього. Закон дозволяє. Та й совість, видно, не заперечує…

 

X