Кілька місяців тому підприємець зі Здолбунова, депутат міської ради Андрій Кардаш у Фейсбуці розмістив пост про торгівельну мережу «PROSTOR», власників якої СБУ підозрює в співпраці з сепаратистами і фінансуванні проросійських сил. Крім того, депутат звернув увагу на те, що більшість товарів у магазині російського виробництва, що його неабияк обурило.

snymok-ekranaІ ось виявилось, що мережа «PROSTOR» подала позов до суду на Андрія Кардаша, вважаючи, що такими висловлюваннями він зашкодив їх діловій репутації. Відсудити хочуть 50 тисяч гривень!

Судове засідання відбудеться 25 листопада 2016 року о 12 годині в Здолбунівському районному суді. Запрошуємо всіх небайдужих патріотів прийти і висловити свою позицію щодо тих, хто в час війни не лише торгує товарами окупанта, а й не соромиться цього.

  • Аспекти-нюанси:
    1. Подавати позов до суду за громадянську позицію на патріота є справою невигідною як з позиції репутації так і фінансово – ризики втратити партнерів, клієнтів та бути відповідальником у зустрічному позові зростають пропорційно вимогам позовної заяви.
    3. Популярні соціальні мережі є засобами суспільної комунікації, й структура подання інформації офіційно та чітко не встановлена – хто що бажає, те й постить, а зміст повідомлень в текстовій формі визначає якісні характеристики користувача та його суб’єктивне сприйняття. У змісті повідомлення відповідача в мережі Фейсбук прослідковується наступне:
    – імпульсивне подання інформації – “товари москальського виробництва” є сленгова суспільна назва товарів виробництва Росії; тлумачне значення слова “москаль” характеризує приналежність людини до військової сфери (москаль – вояк, солдат) або національної приналежності – москаль – росіянин; офіційно нормативно-правовими актами та офіційними тлумачними засобами не встановлено, що приналежність до москальського є характеристикою неякості чи негативу загалом;
    – докори сумління є суб’єктивною характеристикою та мірою сприйняття реальності взаємовідносин між людьми – суто психологічна ознака; так як торговельна мережа є елементом без свідомості, то, відповідно, констатування того, що “мережа без докорів сумління торгує товарами” є адекватною, прийнятною й такою, що не суперечить чинному законодавству, бо відповідач не конкретизує на прикладі конкретної особи (навіть якщо розглядати злагодженість роботи людей як торгову мережу, то варто аналізувати вже колективну психіку, елементи якої по своїй природі є неоднаковими й дані процеси є надскладними при вивченні й нерегульовані сучасним законодавством України – виникає дилема ототожнення – чи можна вважати всю торгову мережу без докорів сумління, якщо хоча б один продавець продав неякісний товар, невічливо віднісся до покупця і не вибачився й спокійно працює далі тощо) ;
    – проста констатація факту – наявність в магазині товарів московського (російського) виробництва; відповідач не акцентує увагу на неякості обслуговування персоналом магазину (надання неякісних послуг) чи невідповідності товарів встановленим технологічним та санітарно-епідеміологіним нормам; в роз’ясненні Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” під діловою репутацією розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної діяльності; тобто, по-суті, позивач вимагає відповіді за можливий вплив на ділову репутацію та суміжні наслідки, але в даному випадку склад порушення відсутній, а звинувачення базуються на сприйнятті написаного тексту в соціальній мережі пересічним громадянином;
    – автор звертається саме до продавців (які формують пропозицію) в узагальненому порядку щодо обмеження в продажах неукраїнськими товарами, що є природною реакцією патріота на суспільну реальність, а не до покупців (формують попит), які приносять доходи, що є основою для аналізу потенційних втрат при формуванні вимог матеріального відшкодування в позовній заяві – дане звернення в соціальній мережі не суперечить чинному законодавству України; відповідач не закликає громаду не купувати товари в торговій мережі позивача й не закликає конкретно позивача не торгувати неукраїнськими товарами.
    4. Розмір відшкодування можливої нематеріальної шкоди повинен бути логічно обґрунтованим та компетентно обрахованим; позивач повинен надати для розгляду у суді матеріали, в яких зазначено (зроблені компетентні висновки та оцінки), що саме пост відповідача у Фейсбуці призвів до негативних наслідків у підприємницькій діяльності; одна справа спокійно торгувати російськими товарами й нікого не турбувати, а інша справа – позиватись до суду з предмету власної неможливості продати російські товари в межах національно налаштованої громади (не люди винні, що вони не купують російське, а в першу чергу винен продавець, який втрачає навики торговлі й не може реалізувати продукцію).
    5. Перспектива зустрічного позову прослідковується чітко – одна справа – це імпульсивна творчість в соціальних мережах, не підкріплена нічим, крім націоналістичних настроїв, інша справа – подання до суду офіційних документів, наслідки розгляду яких можуть серйозно вплинути на сімейний бюджет людини-відповідача, а сам судовий процес відбиратиме фізичні та моральні сили, відбиратиме робочий час, формуватиме суміжні витрати.
    Право на торгівлю незабороненими товарами гарантоване законодавством України, тому продавати-купувати товари іноземного виробництва є питанням індивідуальної моралі та фінансової дисципліни. Торгівля виключно товарами українського виробництва є справою з меншими коефіцієнтами прибутковості, ніж аналогічні обороти з товарами сумнівних виробників та відповідної якості на локальному ринку; сучасні суспільні умови визначають моральні рамки, яких варто дотримуватись як продавцям так і покупцям – основні питання самоідентифікації та гідності (справжні українці не будуть купувати та продавати товари держави, яка неформально визначається ворогом України та її національних цінностей). Продаючи та купуючи товари російського виробництва, люди свідомо чи несвідомо проявляють своє ставлення до українського загалом. В нормальній державі у громадян повинен бути вибір – яку продукцію та якого виробника купувати. Мережа даних магазинів дає людям можливість вибору й робочі місця українцям, які сплачують податки.

    • Юрко

      Костя, комент супер

X