У Здолбунові День Соборності відзначили з пам'яттю про полеглих героїв

У Здолбунові День Соборності відзначили з пам’яттю про полеглих героїв

Уже вдруге в нашій історії День Соборності освячений кров’ю наших патріотів. Минулого року загибель на Майдані Сергія Нігояна стала поштовхом до поширення революційних подій на місця і призвела до ланцюгових відставок місцевої регіональної влади. Вражені жорстокістю Януковича люди не сховалися по квартирах, а прийшли викидати з кабінетів місцевих «регіоналів», які все ще робили вигляд, що нічого не сталося. Минулорічне плановане здолбунівською владою традиційне святкування Дня Соборності було зірване групою патріотів і самими працівниками районного будинку культури, які їх підтримали.

Цього року наступ російських військ призвів до великих втрат на фронті неоголошеної війни. Але сліз у очах наших артистів не було. Не тому, що ми звикли до смертей, а тому, що стали сильнішими за цей рік. Звісно, мова йшла про події майже столітньої давності, коли зусиллями тодішніх урядовців Україна вперше стала єдиною державою – від Карпат до Донбасу. Так, ненадовго. Так, не все робили правильно тодішні керівники. Але тепер ми знаємо, що судити чиїсь вчинки легко, коли до твоєї  скроні  не приставлене дуло московського автомата. Ми повторюємо шлях наших предків. І, як влучно зауважив у своєму виступі директор Здолбунівського краєзнавчого музею Олег Тищенко, історія вчить – чи готові ми вчитися? Він також говорив і про те, що сто років тому внаслідок помилок уряду сам цей уряд дуже швидко опинився в Рівному, а штаб армії – в Здолбунові. Далі була втрата державності і еміграція. Кому пощастило менше – смерть.  Тому маємо навчитися менше говорити про патріотизм, а більше робити для України. Про це в своєму щирому виступі говорила виконуюча обов’язки голови Здолбунівської районної державної адміністрації Валентина Бондарчук. Ми дуже змінилися, ми стали пишатися своїм гімном, своїм прапором, своєю країною, ми навчилися допомагати країні не словами, а справами. Валентина Миколаївна своєю промовою без штампів і традиційних чиновницьких зворотів задала тон всьому подальшому дійству.

Зі сцени лунали сучасні і старовинні патріотичні пісні, ведучі говорили про Україну, про наше минуле і про сучасні події. І все це було настільки природно і щиро, стільки болю і волі до перемоги було в словах і очах кожного, хто виходив до людей зі своєю творчістю! Так, сьогоднішній захід ніс особливу печать трагізму сучасної ситуації, але з творчої і мистецької точки зору був бездоганним – бо щирим!

Хочеться лише подякувати нашим працівникам культури за те, що і минулоріч під час Майдану, і у волонтерській праці, і на сцені вони залишаються Українцями і допомагають кожному відчути Україну в серці!

 

X