У Здолбунові на День Гідності та Свободи встановили "йолку" з шинами (фото)

У Здолбунові на День Гідності та Свободи встановили “йолку” з шинами (фото)

Коли кажуть, що революція  гідності змінила людей, у це хочеться вірити. Зрештою, це й справді так. З кожним роком громадян країни, а не просто її мешканців, стає все більше. Це саме ці, народжені  Майданом громадяни, створюють Українську Армію – і зі зброєю в руках на Сході, і волонтерством вдома. Кожен, хто усвідомлює свою відповідальність за майбутнє України, кожен, хто долучається до спільних громадських справ – продовжує Майдан своїми вчинками.

Але коли в п’ятницю на Площі Героїв Майдану в Здолбунові розпочинались урочистості до річниці початку революційних подій, було дуже важко на серці. Натхненний спів гімну нашими артистами на сцені – і чи не повна тиша серед присутніх. Мабуть, причина в тому, що ті, хто був на сцені, в переважній більшості були активними учасниками минулорічних подій. А серед слухачів, які мали б співати гімн своєї держави, більшість становили держслужбовці. Для них, судячи з усього, нічого не змінилося. Ні, звісно, і серед працівників державних установ є справжні Українці і патріоти, які зі сльозами на очах співпереживали, коли над площею линуло «Пливе кача…». Але, на жаль, більшість таки мовчить, коли лунає гімн держави, якій вони служать… Про це сказав у своєму слові і Олександр Стельмашук, який чудово і натхненно виконав «Не спи, моя рідна земля…».

Щирої вдячності заслуговують всі виконавці, які цього дня змушували повернутися до подій і 2013-2014 років, і до Майдану помаранчевого. Пісня пам’яті героїв Небесної сотні у виконанні Ірини Мельник нагадала ще раз, що остання українська революція забрала сотню життів, і ми не маємо права про це забувати.

 

На столику біля сцени лежали каски і протигази, якими на Майдані користувалися наші здолбунівські хлопці. Були там і гільзи від зброї, з якої стріляв «Беркут». Була й бочка, в яку підкидали дрова ті, хто грівся біля таких бочок холодної зими минулого року. Під сценою лежали шини, які стали одним із символів того Майдану. Над сценою був банер, виготовлений за сприяння Олега Дацюка. Виступити від «майданівців» запропонували  Валерію Задорожньому. Йому, як і всім, хто був там у найчорніші ночі, говорити було важко. І, звісно, всі «майданівці» говорять про одне  – революція не закінчилась, бо в країні нічого не змінилося. Поки на фронті гинуть наші хлопці, перелякана влада боїться визнати, що в Україні йде війна, і далі веде бізнес з агресором. Уже після заходу, коли «український майданівці» обговорювали день і згадували пережите, з’явилась інформація, що уряд уклав угоду з Росією про закупівлю ядерного палива для наших атомних станцій на 2015 рік. Хіба за таку державну політику гинули тоді і гинуть тепер наші хлопці?

Як завжди, активно працювала Здолбунівська група волонтерів, збираючи кошти для наших солдатів-земляків. Депутат обласної ради Ніна Путіліна знову продавала булочки, Жанна Ковальчук і Любов Ридош разом з помічницями збирали кошти. Всього зібрано чотири тисячі сто сорок три гривні, за що всі волонтери щиро вдячні кожному, хто долучився.

І ще одним свідченням того, що революція триває, стало встановлення символічної «йолки» з шинами біля приміщення районної державної адміністрації. Натхненником цієї акції став директор краєзнавчого музею Олег Тищенко за активного сприяння Миколи Семенюка, Ігоря Борцова, Ярослава Бляшина , Олега Дацюка та інших активістів. Конструкція встановлювалась нашвидкуруч, тому потребує доопрацювання і дооформлення. Так, як і наша революція, вона потребує логічного завершення, яке б змінило кострубате творіння на справжній символ змін.

 

 

X