Я пам’ятаю її зовсім юною. Тоді діток у Лесі і Юри Дроздів було не восьмеро, а лише двоє. І це були Ева і Діана. В часи нашої рухівської молодості ми були палкі і переконані в тому, що нам судилося довгі роки боротися з ворожою Москвою. Проте українська незалежність народилась неочікувано швидко. Ні, не без боротьби. Бо той же Юра Дрозд, якого ми між собою називали “нациком”, як і всі наші хлопці, брав активну участь у заборонених мітингах, малював інформаційні вісники, які здирали райкомівці-комуністи, налякані несподіваною появою в місті групи молодих відчайдушних патріотів. Леся здебільшого приходила на мітинги з малою Евою і Діаною в колясочці. Попереду – ще шестеро дітей! Всі талановиті і творчі, як і мама з татом. Леся – художниця. Проте багато років була в тіні свого чоловіка. бо діти… Тепер має дещо більше часу, і весь свій талант реалізовує в картинах. Її виставка – це подарунок кожному з нас. Творчий, натхненний, неоціненний. Отже, картини красуні, мами, бабусі, розумниці, щирої прихожанки нашої греко-католицької громади чекають вас на виставці.

Світлана Ніколіна

X