У Здолбунові заступника голови ради обрали "порошенківці" і "регіонали"

У Здолбунові заступника голови ради обрали “порошенківці” і “регіонали”

Коли під час останньої сесії Здолбунівської районної ради депутат Рівненської обласної ради Ніна Путіліна запитала голову ради Василя Тимощука про те, чому не збирається створена у вирі революційних подій минулої зими Народна рада, яка мала б бути консолідованою опорою голови в нових умовах, багато хто подумав, що питання ну геть не на часі. Але Ніна Сергіївна знала, про що питати. Бо революція гідності, яку так любить згадувати Василь Олексійович, нічого не змінила в нашій районній раді.

На сесії в середу, 20 січня, було обрано заступника голови районної ради. Тимощук запропонував кандидатуру Ігоря Жовтанюка, про що наш сайт уже писав. Мотивація, чому саме Жовтанюк, була доволі дивною. Голова сказав про те, що головним завданням ради в цьому році буде наповнення місцевих бюджетів, а Ігор Богданович фахівець у цій галузі, він все життя працював у сфері фінансів, і це допоможе йому виконати це завдання. Якось складно уявити, яким чином перетинаються робота в комерційному банку і наповнення місцевих бюджетів. Звісно, і там, і там мова йде про гроші. Але ми вже маємо представника комерційної банківської системи на чолі Національного банку України, і бачимо, що ця робота явно не відповідає рівню компетентності очільниці НБУ. Пану Ігорю нефаховістю не дорікнеш, тому сподіватимемося, що він доведе свій рівень і на новій посаді.

Фракція «Батьківщина» участі в голосуванні не брала. Позицію доручено було озвучити її голові Олександру Коліньку. Виважений і толерантний, він цілком справедливо зазначив, що аж такої кричущої необхідності за кілька місяців до нових місцевих виборів обирати заступника не було. Хоча й постійне акцентування на необхідності економії коштів не було переконливим – ну якою б не була високою зарплата Ігоря Жовтанюка на новій посаді, вона навряд чи «завалить» бюджет району. Інша справа, що саме Колінько дуже чітко розставив політичні акценти у цій грі. Він сказав про те, що протягом роботи ради ми бачили депутатів, які не приходили на сесії, коли треба було розглянути якісь політичні заяви – чи то з приводу мовного антиукраїнського закону, чи то з приводу дій влади Януковича в економічній площині. Бачили тих, хто поміняв по чотири партії за цей час (чогось дуже голосно почав обурюватися депутат Олег Буздиган, аж Тимощук змушений був зробити йому зауваження, – видно, пан Олег приміряв цю фразу до себе). На думку Колінька, «серед  депутатів є 11 людей, на яких не впливав вітер регіональної влади. На жаль, претендента серед них не було». Пан Олександр, звісно, мав на увазі фракцію «Батьківщина». Тих людей у раді трошки більше, але, як показало далі голосування, не набагато.

Чому «бютівці» не проголосували проти? Та тому, що голосування таємне, і потім кожен переляканий псевдо патріот доводив би, що от це саме я такий принциповий не голосував за Жовтанюка.

Чому не можна було голосувати за пана Ігоря в цій ситуації? Та можна було б, якби Тимощук зібрав Народну раду, порадився з тими, з ким разом був під час революційних подій, попросив підтримки. Можливо, тоді все це виглядало б по-іншому. Хоча, якщо вже зовсім по-людськи, то заступник мав би представляти найбільшу фракцію в районній раді, а нею є «Батьківщина». І якби Василь Олексійович хотів працювати в злагоді з депутатами патріотичного спрямування, він би або запропонував на цю посаду «бютівця», або принаймні порадився б з Народною радою.

Але він обрав той самий перевірений шлях зради, яким уже двічі пройшов, обираючись головою ради. За заступника голови ради в унісон проголосували колишні «нашоукраїнці», а тепер не то «ударівці», не то «порошенківці», не то «фронтовики»; а також регіонали, литвинівці, окремі депутати, які всі ці роки підтримують Тимощука (в тому числі з «Відродження» і «Сильної України» Тігіпка). З двадцяти шести депутатів, які взяли участь в голосуванні, двоє проголосували «проти». Ми знаємо, хто вони, але питання не в них, а в тому, що вчора відбулось у районній раді?

А відбулась чергова зрада. Треба було бачити, як радів «литвинівець» Роман Дрозд, а ще більше – як його реплікам аплодували представники Сотні самооборони, що були присутні на сесії. Хлопці й дівчата, а це нічого, що в лютому ви вимагали від цих людей покласти мандати депутатів районної ради, говорили про кров патріотів на їхніх руках? Що в березні їздили по домівках цих людей з вимогою публічного каяття? Це нічого, що місяць тому ледь не вкинули в смітник Олександра Бухала, якого звинувачували в тому, що взяв заступниками людей, що співпрацювали з «регіоналами»? А тепер ці ж представники «старої» влади разом з представниками «нової» обирають заступника – і все добре?!

Лицемірство і подвійні стандарти – це найгірше, що може бути в політиці, навіть містечковій. Помиляйтесь, робіть неправильні вчинки, але не лукавте! А то, коли мені вигідно, я створю Народну раду і буду лідером патріотичних сил, а коли невигідно – домовлюсь хоч з ворогом, аби було по-моєму.

Хоча дивуватись не випадає. Шуль нікуди не подівся. Його часто можна побачити на Здолбунівщині. Він не просто постійно консультує і спрямовує своїх однодумців, він має в районі чіткі бізнесові  інтереси, пов’язані з бюджетом. І щось не чути було за рік, щоб голова районної ради, який безумовно знає про ці інтереси, намагався протидіяти впливу колишнього голови на район. Як і його прихильники не прагнуть розслідувати ці справи. І не дивно – от «регіонали» й віддячили Тимощуку, підтримавши його креатуру на заступника. Очевидно, з ними у Василя Олексійовича більше спільного, ніж з тими, хто увійшов колись до Народної ради.

Одна присутня на сесії представниця місцевого самоврядування з сумом сказала: «Це якісь другі «регіони». Вони просто «накрили» весь район». Ну що ж, узурпація влади приносить короткочасні плоди, але ніколи не буває тривалою і перспективною.

X