Формат відзначення завершення другої світової війни в Здолбунові з самого початку передбачав суттєві зміни. Не було цього року за рознарядкою зібраних учнів та працівників бюджетної сфери, прийшли тільки ті, хто мав таке бажання, – з різних причин. День видався сонячний, вкрай нечисленні ветерани сиділи посеред міського скверу, чекаючи початку урочистостей.
Спільна панахида за полеглими спільною не стала, бо пом’янули загиблих молитвою лише священики УПЦ КП. Священик Московського Патріархату стояв збоку, і лише по завершенні панахиди сказав кілька слів про день перемоги.
Покладання квітів до вічного вогню, який уже давно не вічний; гарно скомпонована літературно-музична композиція; привітання ветеранів – ось і вся програма урочистостей.
Особливого антуражу надавали представники Здолбунівської сотні самооборони в жовтих жилетках, бо вони значно вирізнялися серед решти людей і не давали забути про тривожні обставини, в яких перебуває країна.
Нового символу – макової квітки – було дуже небагато, бо ця символіка народилася щойно кілька днів тому, люди не встигли до неї звикнути. Проте виготовлені учнями гімназії паперові маки з синьо-жовтими стрічками брали охоче, прикріплюючи їх до одягу.
Щодо георгіївських стрічок, то вони стали вже не символом перемоги, а ознакою антиукраїнства. Сумно було спостерігати за багатьма держслужбовцями, які минулого року запопадливо чіпляли ці стрічки, хоч вони були геть необов’язковими, а цьогоріч так само швиденько чіпляли макові квіточки. Самих же «колорадських» відзнак таки було кілька – у одного з ветеранів (і нехай, бо це позиція старшої людини, яка вже не зміниться), у такого собі «вільного художника» Ігоря Колєєва, та у юнака в білосніжній сорочці, який виявився сином священика УПЦ МП отця Юрія. Ходили ці громадяни гурточком, з ними поряд була дуже відома старшим здолбунівчанам колишня другий секретар райкому КПСС Валентина Плахотнюк (вона власне відповідала за ідеологію) та її син. Доволі показова річ, бо поєднання старих комуністів, московської церкви та сучасних поборників «руського міра» і є тією силою, що зараз намагається знищити Україну. Як сказав один з присутніх, це наше чергове випробування на толерантність. Конфлікту не виникло, все завершилося спокійно, ветерани вирушили до солдатської каші у військкоматі, тому це випробування Здолбунів пройшов.

P.S. Редакція вітає з днем народження ветерана другої світової війни, колишнього вчителя ЗОШ № 6 Миколу Пономарцева! Довгих Вам років життя і здоров’я!

  • Цього художника, хтось дуже шукав в Однокласниках, десь півроку назад.

    • Ivan Perebiynis

      Цього художника звати Олександр Колєєв . Як на мене неоднозначна особа ,але має право . Не шкодить Україні ,хай носить що завгодно , а вже як стане на зашкоді ,приймемо міри адекватні .

X