Як уже повідомляв наш сайт, на одному зі знакових для історії Здолбунова місць було проведено ексгумацію тіл німецьких військовополонених для подальшого перепоховання. Проте тепер виникає ряд питань, узагальнити які спробував директор нашого музею Олег Тищенко. Пропонуємо вам його погляд на ситуацію.
11 серпня 2017-го закінчилася 73-річна епопея перебування в землі Здолбунова решток німецьких військовополонених, що померли (загинули) протягом 1944 – 1950 років. Група з ПП “Гарант” на замовлення німецького “Чорного хреста” з дозволу Здолбунівської міської ради провела ексгумацію решток 32 німецьких військовополонених. Хоча зазначимо: на німецькому цвинтарі свого часу (1975-го) встановили 37 надгробків. І лише на одному рідня з Вюрцбурга в середині 1990-х встановила привезену з Німеччини табличку унтерофіцеру Карлу Шлієру.
Чим прикметне місце в районі здолбунівського 142-го кілометру? Тим, що його до цієї пори старші називають “стрільбищем”. Це тому, що з польських ще часів (а при СРСР – і радянських) це був полігон для стендової стрільби. Ще до 1970-х – тир районного ДОСАФу. Саме сюди в другій половині 1940-х вивозили тіла не лише полонених німців, але й трупи підпільників ОУН-УПА, що їх десятками привозили для опізнання і фотографування на Фабричну, 9. Два великих металевих хрести там – один німцям, інший – українцям. Під хрестом подалі спочиває перепоховане тіло, знайдене в 30 метрах ближче залізниці, яке мало сліди брутальної насильницької загибелі…
Нині німецькі тіла в акуратних пронумерованих пакетах поїхали до Львської області на перепоховання і вічний спокій. Українці – залишилися розкиданими понад залізницею…
Які відчуття? Із одного боку – порожнеча від втрати фрагменту здолбунівської історії. Із іншого – розуміння владних німців, які за мертвими дбають краще, ніж часом наші владці за живих. І ось тепер два важливі запитання, які мають шанс залишитися риторичними.
Чи знайде місцева влада кошти на проведення дослідницьких робіт на території колишнього “стрельбища” на 142-му, аби металевий хрест підпільникам ОУН не був символічним знаком Пам’яті? І чи на забудують вже найближчим часом місце колишнього німецького цвинтаря гаражами наші підприємливі співвітчизники? Динаміка забудови там – просто бурхлива – подивіться і фото.
До слова – поруч решток одного з безіменних військовополонених німців був солдатський жетон – 100-відсоткова ідентифікація. А на одному із представлених фото із 1942 року (Бундесархів) – поховання бойових втрат німців на рівненському цвинтарі в Тютьковичах…

X