АНТИТЕРОРИСТИЧНА ОПЕРАЦіЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ.
МІФИ ТА РЕАЛІЇ НЕОГОЛОШЕНОЇ ВІЙНИ.

i6_dBr4GzcMОстаннім часом увага всього світу прикута до України. АТО триває вже більше шести місяців. Протягом цього часу багато людей було поранено, неймовірна кількість людей вбита і не менша кількість – зниклі безвісті. Бої за цілісність і незалежність нашої країни тривають і дотепер. Але там, на сході країни, сьогодні воюють справжні воїни і захисники нашої країни, тому кожний з нас, з надією у душі, вірить у те, що все буде добре.

Минулого тижня, директор Здолбунівського районного центру творчості дітей та юнацтва організувала зустріч для членів учнівських парламентів шкіл міста та вихованців ЗЦТДЮ з трьома учасниками АТО – Олегом Гетманчуком, Олександром Глимбоцьким та Сергієм Нечипоруком. Діти задавали безліч питань, на які прагнули почути відповідь, а бійці відповідали і розповідали про те, що насправді відбувається на сході нашої країни. Отож, які міфи та реалії нашої неоголошеної війни ??

ЩОДЕНННЯ ЖИТТЯ

Перш за все, варто сказати, що наші солдати добровольцями відправилися на Донбас 19 червня 2014 року. Коли їхали туди, то рідним нічого не казали, а повідомили їх, вже коли під’їжджали до території АТО. Протягом цих 4 місяців приїхали додому вперше (з 10 по 14жовтня). Зараз поїхали на схід знову, мовляв: «Хто як не ми?». Постійного місця дислокації солдати не мають і періодично змінюють своє місце знаходження. Весь час копають окопи, в яких ховаються від зброї противника.

Згодом, один з них скаже:
«Чим глибше в землю, тим більше шансів вижити».

МАС-МЕДІА ТА МІСЦЕВЕ НАСЕЛЕННЯ

zkn7qBrWc04На превеликий жаль, за словами наших героїв, люди, які проживають на Донбасі, справді зазомбовані. Вони вірять російському телебаченню і вірять тому, що українська армія прийшла і сама собі наробила біди. Місцеві жителі не вірять у присутність російських військ на території України і не вірять у те, що саме Росія стріляє по Україні. Вони думають, що там українці воюють між собою. Там мало свідомих українців – їх лише приблизно 35% (за власними спостереженнями бійців) і саме вони найчастіше звертаються до солдатів за підтримкою або за порадою, бо не знають, що робити і де ховатися, аби вижити. Що стосується ЗМІ, то ситуація там критична, бо путінська пропаганда діє, а в українських мас-медіа показують лише 20% всього того, що в дійсності відбувається.

ПРО ПОЛІТИКУ

WhQA69O2YUwНещодавно відбулися парламентські вибори. Щодня ми харчувалися великою порцією передвиборчої агітації того чи іншого кандидата. Меню ми мали широке: починаючи від красивої реклами на телебаченні, закінчуючи газетами і календариками, які надруковані якісним друком на дорогому папері шаленою кількістю примірників. Майже кожний політик розповідав, як часто він приїздить на схід, як він допомагає солдатам АТО, і т.д. Але за словами справжніх АТОвців, це все піар і нічого більшого, бо, як повідомили вони учням , жодного політика і високопосадовця, жодної допомоги та підтримки від цих людей вони не бачили. (Позитивно відгукнулися лише про одного чиновника, втім, я його ім’я залишу в таємниці).

На момент спілкуванння, бійці ще не визначилися з тим за кого голосуватимуть, але хотіли побачити у політиці нових та молодих людей, таких, які зможуть змінити країну на краще.

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ

На даний момент, волонтери відіграють важливу роль у житті АТО, вони разом з нами, звичайними жителями, забезпечують українську армію усім необхідним. Більше того, саме завдяки таким людям наші бійці вже готові до зими приблизно на 80%. Солдати мають теплі речі, основні елементи захисту, продукти харчування та все необхідне. Часом вони відправляють волонтерів до інших батальйонів або просять всю допомогу залишати у садочках чи лікарнях.

ВІЙНА ВЛАСНИМИ ОЧИМА

m1IjDxYS7SIПрикро усвідомлювати, але ми живемо під час справжньої війни. Щодня гинуть люди, щодня стріляють , щодня чути вибухи, щодня знаходять поранених. Там ,на Сході, справді страшно! Бійці завжди насторожі, вони сплять, але чують усі звуки: чи це хтось ходить, чи це хтось розмовляє. Російські війська, так звані «ЛНР» та «ДНР» обстрілюють наші терени лише з артилерії. За одну ніч обстрілюють велику територію. Міста, які сьогодні визволені , кажуть, що вони українські, але ще два місяці тому кричали, що люблять Росію і хочуть жити там. На превеликий жаль, якщо на початку цієї війни територію усієї України до кордонів можна було очистити за 2-3 тижні, то сьогодні цього часу дуже мало, адже приблизно 35% Донбасу контролюється терористами та російськими військами.

Вирішити усе це дуже важко. За словами військових, Україні потрібно змінювати не тільки судову систему, а й військову. Треба щоб будь-який військкомат міг призвати ту чи іншу людину в будь-якому містечку нашої країни, а не лише за місцем прописки.

Стосовно військового забезпечення – ситуація не найкраща. Елементи самозахисту – не нові, навіть зважаючи на те, що вони так, як і продукти харчування, мають термін придатності. Не може бути так, що у одному батальйоні «Горинь» лише один БТР. Техніка застаріла – туди наші герої їхали на шкільному автобусі, щоправда він їх і врятував від нападу терористів.

Українські бійці багатьох речей просто не розуміють, і кажуть, якщо все так і надалі буде продовжуватись, то третьому майдану бути !! Часом у їхніх серцях кипить така злість, що вони готові покинути усю територію Донбасу, брати техніку, зброю та їхати до Києва. Вони не розуміють усіх мирних договорів та гуманітарних конвоїв.

Один з них сказав прямо:
«Перемир’я – це анекдот ! Вони по нас стріляють, а ми маємо спостерігати!»

Українські солдати на сході вважають, якщо потрібно вводити військовий стан, то лише по всій території України. Насправді, АТОвці знесилені, розчаровані та пригнічені, але кажуть, що готові боротись до кінця, аби захистити територіальну цілісність, суверенітет та незалежність нашої держави.

Як вони сказали:
«Землі здавати не будемо! Будемо воювати!!!»

А коли один хлопчик із залу на зустрічі задав питання нашим героям:
«Якби у Вас була можливість усе це забути, скористувались ви б нею?»
Усі бійці дали однакову відповідь:
«Ні, не забули б!»

А на завершення хочу від себе додати, що я пишаюся тим, що я українка і горджуся тим, що Україна має таких героїв, які воюють на сході за нашу Батьківщину і за нашу незалежність!

СЛАВА УКРАЇНІ!

(Матеріал підготувала МАРТИНЮК АННА, вихованка гуртка “Культура мови та спілкування (основи журналістики)” Здолбунівського районного центру творчості дітей та юнацтва)

X