Дівоча гора у Новомильську: легенда чи прадавня історія?

Дівоча гора у Новомильську: легенда чи прадавня історія?

Поблизу Здолбунова, не далеко по завершенні вулиці Старомильської знаходиться овіяне легендами місце — Дівоча гора, або ж Дівиця (називають по різному). Достеменно відомо лише те, що вже у 15-16 столітті поблизу знаходилось верхнє та нижнє городище, рови та вали яких і досі легко пізнавані у ландшафті схилів. Окрім того, фактично вся гора перекопана чорними археологами — а якщо копають, то цілком очевидно, що щось і знаходять. Назва ж гори пов’язана із подіями, що начебто відбувались у тому самому укріпленому городищі.

За легендами та спогадами старожилів від Дівочої гори і аж до замку у Тайкурах пролягав підземний хід, і хоча наразі немає жодних фактів, що підтверджували б наявність таких комунікацій, існування підземних ходів є досить таки імовірним. Саме із цим ходом пов’язана перша та найбільш розповсюджена версія походження назви Дівиці: за легендою під час одого із нападів Татарського війська на землі Волині їм вдалось дізнатись про існування підземного ходу до неприступного Тайкурівського замку, проте невідомим для ординців залишалось місце знаходження входу до того тунелю. Саме тому Татари вирішили схопити когось із місцевих жителів і силою змусити розказати про вхід до підземного ходу. Схопили вражі війська молоду дівчину, яка навіть під тортурами не видала місця знаходження омріяного ходу. Тоді бусурмани вирішили замурувати дівчину живцем на вершині гори. Саме з тих часів гору і почали називати Дівицею, або ж Дівочою горою. Інша легенда, що існує навколо назви гори, є кардинально протилежною з точки зору вчинку дівчини: згідно цією версією дівчина таки видала місце знаходження входу до підземного ходу, після чого гора розкололась і поглинула її в собі.

Як ми бачимо обидві легенди мають спільну подію — напад Татарських військ. Нами було мінімально досліджено історію нападів бусурман на землі Волині, і ми змогли приблизно визначити дату імовірного нападу, після якого виникла дані легенди. Швидше за все, що це сталося у період з 1618 по 1619 рік. Саме тоді на вимогу турецького султана кримський хан Джанібек-Гірей організовує рейд на польські володіння. Влітку 1618 калга-султан Девлет-Гірей з кримською ордою вторгається на Україну. Напад татар на польський табір під Кам’янцем не мав успіху, але окремі татарські «загороди» протягом півтора місяців розорили околиці Вінниці, Бару, Тернополя, Синявців, Дубно та Львова. Саме тоді татари розорили і Здолбунів та його околиці. Малоімовірно, що розоривши Здолбунів загони ординців відмовились пройти зайвих 4 кілометри до Новомильська.

Повернувшись до попередніх двох легенд ми припускаємо, що першій версії про походження назви вершини надається більша доля імовірності. Вона звучить більш правдиво, адже важко у сучасному світі уявити те, як гора може розколотись. Проте за дослідженнями zdolbuniv.com може існувати і третя — на нашу думку, більш історично правдива версія походження назви. Дослідивши топонімічні співпадіння ми з’ясували, що Дівоча гора у Здолбунові далеко не єдина в Україні (і не тільки) з такою назвою. Зокрема, існує Дівич-гора над Дніпром у с. Трипіллі та березі Росі біля с. Сахнівки, низка вершин Дівин на території Чехії та Словаччини, г. Дівин південніше Пловдіва у Болгарії. Відомі Дівочі скелі на Тернопільщині, є “Девичья гора” і біля Смоленська. Всі ці вершини мають спільну рису — вони є пов’язані спільнослов’янським культом жіночого божества — богині Діви. Враховуючи історію нашого регіону, можна припустити, що цю назву гора має вже не одну тисячу років — просто згодом, у християнські часи капище на ній було знищено, а назві, яку викорінити не вдалось просто додали красиву легенду.

X