Зустріч євреями голови Директорії УНР Симона Петлюри, м. Жмеренка. 1919 рік.

Зустріч євреями голови Директорії УНР Симона Петлюри, м. Жмеренка. 1919 рік.

Українські визвольні та державницькі рухи різних років прихильники російської версії історії зачасту називають людиноненависницькими, фашистськими та навіть расистськими. Розповідають про міфічні винищення єврейського населення на Волині арміями УНР та загонами УПА, про інші “звірства” “українських буржуазних націоналістів” ігноруючи факт присутності в Українській повстанчій армії “жидівського куреню”. Та ж сама ситуація із дієвою армією УНР, яку прихильники імперської політики взагалі армією не вважають. Зокрема Петлюру фактично прирівнюють з Гітлером, а його армію із головорізами. Проте історія далеко не така прямолінійна та проста, як її хотіли б бачити адепти “русскава міра”. Зокрема нещодавно на “Українському тижні” з’явився матеріал з назвою “Чому євреї воювали в УНР”, у цьому матеріалі є надзвичайно цікава згадка і про Здолбунів, зокрема у тексті є наступні слова:

“Часто можна почути, що корені антисемітизму криються у площині господарській та соціальній. Євреї займались лихварством, володіли великими фінансовими капіталами, що, мовляв, і спричиняло напругу з українськими селянами та міщанами. Однак в історії української визвольної боротьби 1917-1921 років є чимало прикладів, коли євреї підтримували молоду українську армію фінансово. Наприклад, 9 квітня 1919 року Здолбунівська єврейська громадська рада розглянула питання про фінансову підртимку Армії УНР. У той час остання перебувала в надзвичайно драматичному стані: весь час з боями проти більшовиків відступала на захід. Військо відчувало гостру нестачу зброї, набоїв, амуніції, медикаментів, продовольства тощо. Намагаючись підтримати петлюрівців, євреї Здолбунова провели термінову збірку коштів. За один день було зібрано 20 000 карбованців, які передали Здолбунівському комендантові на користь війська УНР. Безумовно, ця епізодична допомога суттєво не покращила матеріального становища Армії УНР, однак звсвідчила про приязні відносини між українцями та євреями на Волині. Еліти двох народів усвідомлювали необхідність співпраці між собою в умовах буремних подій в Україні у 1917-1921 роках. 

Звичайно, євреї України не були однорідним середовищем. Представники цього народу були як серед українського, так і серед більшовицького та білогвардійського політичних таборів. Однак у період, коли світові єврейські провідні кола шукали шляхів для реалізації ідеї створення Ізраїльської держави, українцям на коротку мить вдалося вибороти свою незалежність. І це відбулося не без участі окремих представників цього народу, що проживали в Україні.”

Звісно, про ці факти мало кому відомо, але причина цьому лише одна: намагання “п’ятої колони” дискредитувати українські рухи різних років задля максимальної ненависті до українців. Те ж саме відбувається і зараз, коли “журналісти” державних каналів Росії розказують про відібрані паспорти та розбиті камери росіян під час Євромайдану. Події останніх днів лише вчергове підтверджують, що історія циклічна і для тих, хто не знає і не розуміє минулого – майбутнє відсутнє. Давайте пам’ятати історію разом, щоб не допустити помилок у майбутньому.

X