Оголошення в газеті про передплату журналу “Українське пасічництво”

Буває, що нам здається, ніби до нас і світу не було, й Земля не оберталася. Особисто знаю кількох молодих здолбунівчан, які початки громадської активності в місті й районі виводять від себе особисто. Забувши, що й до них тут жили тисячі цікавих колоритних людей, які творили історію своїми малими й великими справами. І після них, дай Боже, житимуть.

А знаєте, чому так відбувається? Єдино від невігластва. Завдяки книгам, а переважно фільмам, ми непогано орієнтуємося в житті Дикого Заходу Америки початку минулого століття, проте нічогісінько не знаємо (часто й не хочемо знати) про здолбунівське щоденне життя сто років тому.

Повна шпальта газети з оголошенням про здолбунівську газету

Два короткі повідомлення з української газети 1924 року, якими з нашою редакцією люб’язно поділився рівненський любитель історії Віктор Булига, допоможуть нам трошки привідкрити завісу таємничості.

Отже, на Здолбунівщині й тоді було багато пасічників! Вони навіть свій часопис видавали, і навіть продавали його в Румунію, Чехію й Америку! Якщо ж там були передплатники журналу з промовистою назвою «Українське пасічництво», то там були й українці. І таки були! Причому якщо в Америці то були нещодавні емігранти з рідних країв, то в Румунії і Чехії споконвіку були цілі райони, заселені українцями. Єдино що ті «господарі» виявилися не такими гостинними, як ми, і українські громади в Чехії і Румунії за сто років дуже зменшилися.

Оголошення про концерти для збору коштів на Народний дім в Здовбиці

Ну а Здовбицький балет – то взагалі шедевр! І ніхто не просив ні владу, ні депутатів про допомогу. Самі собі збирали на будову Народного дому. Не гірше, як чехи в Здолбунові на школу. Тільки от про чехів пам’ятаємо і дошки відкриваємо. Бо то ж консул, престиж, і якось так дуже по-європейськи. А в Здовбиці столітньої давності будівничих Народного дому немає кому згадати – всі активісти борються за порядок у міській раді Здолбунова.

Але то таке. Головне, що рівняни нам про нашу історію нагадали. Далі, дасть Бог, знайдуться і послідовники, і ентузіасти, що пам’ятатимуть про тих, хто був до нас на нашій землі.

  • Віктор Б.

    Заради справедливості повинен сказати, що зазначені матеріали відкриває нам Андрій Веремчук, колишній рівнянин, який живе у Тюмені, але не перестає цікавитися минувшиною свого рідного краю. З повагою, Віктор Булига

  • Віктор Б.

    У цьому фільмі комп’ютерна графіка та монтаж від Андрія – https://www.youtube.com/watch?v=yuQ1wHMtB30

X