Культура спілкування

Вас коли-небудь забруднював автомобіль, що проїздив поряд та натрапив на калюжу? Наприклад, зі мною нещодавно стався такий прикрий інцидент в пішохідній зоні по вулиці Хмельницького, де магазинчики по різних сторонах. Йду я ввечері по тротуару, думаю про щось своє «стратегічне», як мені на зустріч їде шикарний позашляховик Lexus та своїм здоровенним колесом з 20-ти дюймовим диском потрапляє в кольобуху, з якої вся брудна вода… мені на джинси. Порядна та спокійна людина посміхнулася б на таку дурничку та пройшла б далі, але якась демонічна сила розвернула мене в сторону руху джипчика – бачили б ви той погляд, сповнений надіями та сподіваннями. Прослідкувавши за автомобілем, біля центральної міської кафешки зустрів водія, з яким діалог відразу не склався через надмірну культуру спілкування з моєї сторони, бо при вуличній розмові є слова, використання яких в неправильній послідовності, інтонації може викликати в опонента дещо легковажне й суб’єктивне уявлення про співрозмовника та загальну ситуацію з подальшими негативними наслідками, такими як вільна боротьба, аматорське карате та різного роду «обіймашки» зі змішаними ваговими категоріями. Одним словом, кожен залишився при своїх переконаннях.

Проаналізувавши даний випадок, можна стверджувати, що українське законодавство визначає правопорушення (забруднення одягу пішохода) зі сторони водія лише у випадку доведених навмисних дій, тобто водій позашляховика, потираючи долоні, спеціально розрахував момент наїзду на калюжу поблизу пішохода й хтось в цей момент це все знімав на відео. З іншого боку, наявність будь-якої води на дорозі є недоліком проектування власне дорожнього покриття у місті та відповідного догляду за ним, що характеризує відповідальну державну структуру третьою особою в конфлікті інтересів. Іншим нюансом є правила дорожнього руху України (редакція 01.01.2018 року), в яких стаття 26.3 чітко встановлює:

«У пішохідну зону в’їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об’єктів, розташованих на цій території, є інші під’їзди, водії повинні користуватися лише ними.»

Відповідно, факт перебування транспортного засобу не з вищезазначеного переліку вже є правопорушенням.

І тут вступає в силу логіка «якщо»:

  • якщо позашляховик Lexus обслуговує громадян і підприємства (наголос на слові «обслуговує» – має відповідні документи та накладні) в пішохідній зоні (розвозить ковбаски, алкоголь, жіночі колготки тощо), значить бізнес на вулиці Хмельницького процвітає, бо такий автомобіль та його утримання пересічним українцям не по кишені, тому забруднені джинси в порівнянні зі стабільністю економічного росту в Здолбунові є несуттєвою проблемою;

  • якщо Lexus належить жителю прилеглих будинків або працівнику в пішохідній зоні, значить «респект і уважуха», бо людина вміє рахувати кошти й «крутитися», духовно й фізично розвинена, загалом робить все правильно та культурно – починаючи від розмови з нав’язливим пішоходом й закінчуючи цицеронівською промовою в залі суду – тому забруднений одяг є просто випадковим збігом обставин, в якому не варто шукати винних;

  • якщо Lexus керований людиною з обмеженими фізичними можливостями, значить особа пережила (й досі переживає) біль, тому варто вести діалог на рівних, але прагнути консенсусу без зайвих недоречних образ.

Зараз в Україні така ситуація, що порядні люди не повинні сперечатися через дурниці та й загалом конфліктувати, бо такі моменти в сумі є причиною небажаних летальних наслідків. Тому я публічно щиро вибачаюся перед водієм чорного позашляховика Lexus з номерним знаком **449*** (номер чітко не запам’ятав) за завдані незручності та спробу зіпсувати вечірній настрій; бажаю Вам духовної стійкості, всіляких можливих благ, ні свистка – ні жезла, обачності на дорозі, й загалом – залишатися порядною людиною.

Собі та іншим пішоходам, хто потрапить в подібну ситуацію, бажаю не ображатися на водіїв, бо ми ж не будемо сердитися на усміхнене грайливе дівчиня на велосипеді, яке, хоч і навмисне, зазіхне на «найдорожче» – просто одяг, який, зрештою, можна випрати.

Костя Согін

X