Ми нечасто публікуємо авторські матеріали, тим більше на теми релігії. Проте лист, що до нас надійшов, має право з’явитися на сайті. Адже тридцять років толерування ворожої Україні церкви і відсутності підтримки української призвели і до війни на Сході, і до національної деградації частини суспільства. Мовчати не можна!Ми усвідомлюємо, що текст містить суб’єктивну оцінку діяльності кількох людей, тому готові розмістити і їх погляд на ситуацію, якщо вони цього захочуть.Водночас застерігаємо бажаючих поговорити про «полювання на відьом» чи про «утиски демократії», що в усьому світі є певні обмеження свободи думки чи навіть віросповідання.  У цілком цивілізованих країнах існують заборони на діяльність тоталітарних сект (а московська церква вже давно має ознаки такої сексти). Є обмеження і іншого плану: не можна піддавати сумніву голокост; не можна дискутувати про позитиви нацизму; не можна обговорювати расові чи статеві обмеження чи навіть відмінності в контексті переваг однієї з рас чи статей. Не завжди за порушення цих негласних заборон є законне покарання, здебільшого це громадський осуд і неможливість працювати в певних сферах. Тому і в бажанні людей не бачити на суспільно впливових посадах адептів ідеології, що загрожує державі, немає нічого несподіваного.Пропонуємо вам ознайомитися з точкою зору автора на зазначені питання.

П’ять років в Україні триває гібридна війна. На звичайній війні зрозуміло: тут свої , за лінією фронту – вороги. А коли війна гібридна, як визначити, хто свій, а хто ворог?
Адепти « рускаго міра» – це люди, які стали елементами гібридної війни, свідомо чи не- свідомо. Хто вони і звідки взялися?
Напевно, це московські  священики, частина людей старшого віку, які ностальгують за «совєцкім союзом», коли вони були молодими і у них спина не боліла. Цих людей можна зрозуміти.
Але найстрашніші серед них ті, які одягають вишиванки, вивішують жовто –сині прапори на своїх домівках, гарно співають Гімн України, а насправді пропагують ідеї «рускаго міра»
І не просто пропагують, а в силу своєї професії – серед широкого кола людей , серед школярів, публічно.
І можливо, так тривало б і надалі, але ситуація змінилась.
Україна та православні громадяни здобули незалежність, отримали Томос, і церковні громади стали офіційно та відкрито переходити до Православної Церкви України, Єдиної Соборної та Автокефальної. Все  сталось поступово, згідно закону.
І от ці адепти , які не прийшли на збори,не взяли участі у відкритому голосуванні, взялись підбурювати людей, кричати про «напад турків на православну церкву», про зраду вікової дружби зі східними братами і сестрами.
Досить лірики. Називаю імена людей, які відкрито пропагують ідеї « рускаго міра» на нашій території: Січкарук Оксана Тарасівна, вчитель ЗОШ № 5 м. Здолбунів , жителька села Гільча Друга, яка взялася збирати кошти на будівництво московської церкви в с. Урвенна і дозволяє собі принижувати честь і гідність Матері Воїна АТО.
Юшкевич Оксана Петрівна,  бібліотекар в с. Гільча Друга, яка допускає висловлювання, які фактично заперечують існування держави Україна,
Ковальчук Тетяна Петрівна, директор будинку культури  с. Гільча Друга, яка проводить ДЕРЖАВНІ  заходи, після яких «реально хочеться повіситись» ( цитата Зеленського), а в суботу  3 березня 2019 року пішла в московську церкву ( і все б нічого, законом це не заборонено), але в цей час вона повинна була бути на робочому місці і займатися тими справами, за які отримує заробітну плату.
Ці люди не просто мають власні переконання, які заперечують історичні події та факти , а й отримують заробітну плату з державного бюджету України, з наших з вами податків за свою антидержавну діяльність.
Тому виникає  ряд запитань до   правоохоронних органів та органів влади.

  • Чи не пора почати реагувати на такі події , чи ми маємо дочекатись приходу  «рускаго міра»  в наші міста і села.
  • Чи не пора урегулювати питання з реєстрацією церковних громад. Раз громада проголосувала і перейшла до ПЦУ, проводить реєстрацію нових Статутів, то, напевне, попередня реєстрація повинна бути скасована. Інакше це буде не перехід,  а просто реєстрація нової громади.
  • Хто згідно українського законодавства виділяє земельні ділянки і дає дозвіл на будівництво культових споруд: органи місцевого самоврядування чи блаженніший митрополит Онуфрій разом з керуючим Рівненською єпархією Варфоломієм?  (такий напис на скриньці для збору коштів у Січкарук О.Т.) Дані люди заявляють, що вони купили землю для будівництва московської церкви в с. Урвенна( в Україні продаж землі заборонений).
  • Звертаюсь з проханням до начальників відділів  Здолбунівської РДА прокоментувати дану ситуацію з точки зору дотримання Трудового законодавства України.
  • І наостанок, закликаю всіх свідомих українців не займати позицію « моя хата  скраю». Напевне, у кожному населеному пункті є свої «адепти рускаго міра», які кожен день, можливо, навіть непомітно роблять свою чорну справу. Необхідно реагувати на подібні речі, бо інакше ми можемо прокинутись вранці – а на наших вулицях  їздять танки та БТРи, освячені попами-ФСБшниками, а вчорашні прихожани московських церков зі зброєю, витягнутою з вівтарів церков, встановлюють порядки « рускаго міра».

Війна триває . Борімося – поборемо. Слава  УКРАЇНІ!.

Депутат Урвенської сільської ради Грицишина Катерина Михайлівна

 

 

 

 

X