Україно! Матінко родюча!

За що , скажи, сплюндровано тебе?

Чом твоя гірка доля неминуча,

Чом кожен в руки злий тебе гребе?

Мій краю! Світе! Батьківщино мила!

Не бійся, не здавайся, ми з тобою.

Ти справжніх українців породила,

Які за тебе ладні йти до бою.

З колін підводься! Гордо йди, несхибно,

Хай заздро дивляться тобі у слід.

Нічого більше, ненько, не потрібно,

Лиш вільний простір з заходу на схід.

Коли ти вільна, вільна й незалежна,

Коли ми всі один лише народ,

Народ, що любить край свій вірно та безмежно,

Ні, нам не треба жодних нагород.

Автор поезії – Вікторія Стецюк, учениця 8 класу, вихованка гуртка “Культура мови та спілкування (основи журналістики)” Здолбунівського районного ЦТДЮ.

X