Олег Тищенко

Олег Тищенко

Якраз напередодні виборів сесія районної ради таки прийняла рішення про призначення Олега Тищенка директором майбутнього Здолбунівського краєзнавчого музею. Навряд чи якась посада в районі останнім часом викликала стільки емоцій. Вочевидь, і надалі увага опонентів пана Олега буде міцно прикута до його роботи на новій посаді.

Вітаючи відомого здолбунівського краєзнавця з посадою, ми вирішили поставити йому кілька запитань.

–         Пане Олеже, музею наразі немає. З чого Ви плануєте розпочати роботу з його створення?

–         По-перше: проведення консервації наявного приміщення «стоматполіклініки-НКВД» на вулиці Фабричній. Нічого не маю проти найближчих до цієї будівлі сусідів – закладів громадського харчування («гестапо» і «77»), однак переважно їх відвідувачі перетворили приміщення майбутнього музею на відхоже місце: там людські екскременти в коридорах, в кімнатах – усюди! Ніхто ж з влади не розповідає громадськості, що договір на використання приміщення «під музей» з ДСО МВС області наша райрада підписала ПОНАД ДВА РОКИ ТОМУ!!! Зараз там – вхід вільний, хтось щось щось копає, гребе – повсюди гори побутового сміття вперемішку з людськими кістками.

По-друге: потрібна кімната (з опаленням, електроенергією і комп’ютером) для тимчасового зберігання експозиційних матеріалів. Повірте, матеріали – є! Наприклад, для карти Здолбунова, що її вручну малювали 1833 року – щонайменше потрібен температурний режим. Думаю, що у відділі культури чи Будинку культури – така кімната знайдеться.

Третє: потрібно розпочати наукову роботу з каталогізації експонатів (за тематикою) для майбутніх експозицій. Повірте, чимало з експонатів історії Здолбунівського району зараз зберігаються в фондах і навіть експонуються в Рівненському обласному краєзнавчому музеєві. Свого часу – переконаний у цьому – ми їх зможемо отримати для музею в Здолбунові. Є ще, звичайно, зо два десятки інших першочергових пунктів, але названі – є первинними напрямками роботи на найближчих півроку.

–         У якому стані приміщення майбутнього музею? Враховуючи його історичні особливості, чи не думаєте про можливість створення окремої експозиції, присвяченій темі радянської окупації?

В такому стані наразі перебуває приміщення майбутнього музею

В такому стані наразі перебуває приміщення майбутнього музею

–         Тема радянської окупації – тема для окремої зали в майбутньому музеєві. І вона повинна бути не лише в кімнаті зі стендами. Але й в підвалах, де, власне, людей катували і знищували у 1939 – 1941 роках; 1941- 1944 (німецька окупація), а також 1944 – 1960-ті роки, коли МВС (колишнє НКВД) почало перебиратися в інше на вулицю Пушкіна. Це приміщення на Фабричній – так би мовити «профільне» і воно було збудоване як поліційний «участок» 1903 року для жандармів і навіть секретного політичного відділу царського МВС. Тому над людьми зі Здолбунова та цілого повіту тут знущалися добрих 60 років. Від того аура приміщення – страхітлива…

А щодо експонатів, то 1995 року мені довелося побувати в музеєві радянських репресій в німецькому Ерфурті (тепер – ФРН, колишня НДР). Там в новітньому приміщенні були речі репресованих – одяг, у якому східні німці поверталися з Сибіру; їх валізи; їх фото та листи. Але головна особливість цього музею – наукова та архівна праця зі встановлення кількості німців Ерфурта, яких репресував радянський режим, їх переписка, відтворення умов, у яких ті «пасли білих ведмедів» і валили тайговий ліс тощо. У нас вже зібрано не один том таких документів і фото. Але повірте: простий стілець «зразка 1947 року» з наручниками на бильцях і спрямована в обличчя яскрава увімкнута лампа – і відвідувач музею, з яким це пророблюють, вже починає розуміти саме поняття слова «репресія».

–         Чи плануєте створення ради музею, куди могли б увійти як можливі меценати, так і помічники-ентузіасти, які б допомагали Вам власне у історико-краєзнавчому напрямку?

Людські кістки вперемішку зі сміттям...

Людські кістки вперемішку зі сміттям…

–         Ради музеїв, шефські ради, ради меценатів – є в музеях усього світу. Тому виступаю «за» музейну раду. Однак, коли під час відомих обговорень чогось подібного на президії районної ради один з депутатів обмовився «по Фрейду» і назвав раду «наглядовою», а потім виправився «спостережною» – виступаю проти цього. Мені здається, дехто хоче банально втручатися в справи роботи музею і мати відношення до коштів на його ремонт. Тому коштами нехай займається підрядна будівельна організація, з якою договір нехай підписує райдержадміністрація; працівники музею – виставками та змістовним обслуговуванням відвідувачів, а шефська рада – допомогою в облаштуванні експозиції та придбанні нових експонатів. Наведу елементарний приклад: 2009 року до рівненського музею приїхав племінник жінки, яка була першим коханням Ніла Хасевича. Він показав альбом малюнків Хасевича, який було подаровано його тьоті ще «за Польщі». Але! Він хотів за нього «еквівалентну суму» гривень. Не думаю, що це були сотні чи десятки тисяч гривень. Але вільних не бюджетних коштів на придбання у рівненського музею тоді банально не знайшлося і краєзнавчий музей у Луцьку радо придбав альбом Хасевича для своєї експозиції.

–         Ваше призначення було складним. Як вважаєте: ті, хто Вас не підтримував, змінять свою позицію і допомагатимуть, чи очікуєте все ж супротиву від цих осіб, тим більше що вони наділені владними повноваженнями?

Так виглядало прміщення музею в першій чверті минулого століття

Так виглядало приміщення музею в першій четверті минулого століття

–         Із цим дійсно усе «запущено» і «задавнено». Трохи передісторії. Перше: ініціатива створення краєзнавчого музею в Здолбунові належить О.Молчанову, який написав перший з відомих нарисів історії Здолбунова ще у 1955 році. Купу музейного матеріалу було зібрано для розділу про Здолбунівський район багатотомної «Історії міст і сіл УРСР. Ровенська область» у 1973 році. Трохи пізніше – справою створення музею займалася П.Кравчук; згодом (1996-1997рр.) – Ю.Шевцов. Тоді для цієї справи кошти виділила міська рада очолювана Коцюбинським. В середині 2000-х років справою створення здолбунівського краєзнавчого музею займався В.Огородник, який все-таки створив музейну садибу в Дермані. Про потребу музею в районі говорили сотні, експозицію збирали десятки і чомусь один з діючих поки депутатів вважає, що зробив для цього «найбільше»!

Друге: потрібно якнайшвидше передбачити в бюджеті Здолбунівського району на 2015 рік кошти на ремонт орендованого приміщення на Фабричній. Знаючи, що директора музею все-таки можуть призначити ще цього року – районна рада більшістю голосів передбачені для цього кошти спрямувала на інші потреби. Тобто, якщо в Тищенка О. навіть буде зарплата (її поки теж немає – готують контракт для підписання) – коштів на ремонт чи навіть консервацію приміщення в 2014 році – НУЛЬ!

Третє: ці «особи з владними повноваженнями» можуть бути спокійними – музей в Здолбунові таки буде. А для того, щоб не «забивали цвяхів» – готовий кожен квартал з 2015 року перед початком і після закінчення сесій райради проводити екскурсію «музеєм» і стендово демонструвати те, що змінилося, як розвивається наукова праця і що зроблено за минулий час. Якщо ці люди не діють за принципом «чим гірше – тим краще» – слова свого дотримаю, а вони будуть завжди в ролі дорогих гостей музея!

–         Чи вже відбулась розмова з начальником відділу культури Елеонорою Стеценко? Якої допомоги очікуєте від керівника і відділу в цілому?

–         Зустрічався з Елеонорою Стеценко і розмова наша була поки не про музей. А про обласну програму Покращення туристичної інфраструктури Здолбунівського району для ефективного використання історичних, культурних та рекреаційних ресурсів у рамках Плану реалізації Стратегії регіонального розвитку Рівненщини. Зроблю все, щоб таку програму у нас не лише прийняли, але й вона ефективно діяла. І створення музею в цих рамках – це насправді велика перспектива для розвитку туристичної привабливості району. Для прикладу: приїде до Тимощука делегація з польського повіту-побратима, що – вести їх до ксьондза «на ковбаски»? Ні – поведе показати поки що зруйноване приміщення майбутнього музею, де розпочалася робота з відновлення, а головне – звідки їх співвітчизників масово везли на розстріли до Катині й в Сибір у 1939-му та 1945-му!

–         Питання футуристичне: яким Ви бачите здолбунівський музей через десять років?

–         Хо-хо, дожити б! Якщо чесно – я давно є прихильником еклектики! Тобто основа приміщення через 10 років – така, як є. Надбудова над нею в півповерха – легкі прозорі метало-скляні конструкції в стилі хай-тек для збереження фондів та наукової праці, а дах – під екологічною соломою в стилі «шевченківської хати»!

Та це – фантазії. Почати потрібно хоч би з такого вигляду, який був на вашому сайті «в перспективі» . За десять років, повірте, це було б вже чималим шляхом розвитку. Що ж до далеких перспектив, то колись, (повірте історику!) про перипетії й інтриги з моїм призначенням стануть доброю легендою, бо вже ніхто не пам’ятатиме подробиці і емоції осені 2014-го – час лікує. Та потрібно, щоб початок був добрим, а там – молодь підхопить естафету; рівень музею зростатиме, а десь у Монреалі чи Сарагосі року 2085-го потомки колишніх уродженців Здолбунівщини на родинній нараді вирішуватимуть: «ну, що; їдемо на канікули до музею в Здолбунові – до малої Батьківщини наших предків?!..»

  • Юрій

    Так, Олеже, вмієш ти розказати так, що пробирає до кісточок. Дай Боже, дай Боже…

  • Юрко

    приєднуюсь до приітань з призначенням. Я далекий від політики, не знаю чи були інші кандидатури, з інтернету знаю про складність призначення… Все таки музей давно потрібен і бажаю вам наснаги в його утворенні і розбудові!

X