Провідний актор Рівного здолбунівчанин Микита Кондратюк: не задумувався над популярністю

Провідний актор Рівного здолбунівчанин Микита Кондратюк: не задумувався над популярністю

Нещодавно Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр відкрив новий сезон музичною комедією «Моя дружина…, або Як повернути чоловіка». Легка феєрична вистава з безліччю смішних епізодів відразу припала до душі глядачам. Переповнений зал театру щиро аплодував улюбленим акторам, радіючи їхнім успіхам і творчим знахідкам. У головній ролі «зрадженого» чоловіка Вільяма, якого, власне, й повертала в сім’ю дружина, глядачі побачили молодого актора Микиту Кондратюка. За кілька років роботи в театрі він став одним із загальних улюбленців. Нам же Микита цікавий тим, що є нашим земляком – народився і виріс у Здолбунові. Тому з нагоди початку театрального сезону саме Микиті наш сайт вирішив поставити кілька запитань:

Насамперед дозволь привітати тебе з черговою прем’єрою, і прем’єрою вдалою. Як працювалося над роллю зрадженого чоловіка тобі, неодруженому юнаку?

Дякую за привітання! Оскільки я неодружений, то працювати над роллю Вільяма було цікаво, але водночас і важкувато. Потрібно було передати почуття не просто одруженого успішного чоловіка, а ще й ревнивця. Таких ситуацій у моєму житті ще не траплялося. А загалом роль дуже цікава.

Ти навчався в ЗОШ №1 міста Здолбунова. Коли і чому виникло бажання стати актором? Чи вірили твої близькі і ти сам, що реалізуєш свою мрію?

AN3_6395Напевно, ще в школі. Під час навчання були завжди такі кумедні випадки, здебільшого за участю вчителів. Ось, коли не зроблене домашнє завдання так як слід, або й зовсім не зроблене, – викликали, як на зло, до дошки, і там уже доводилося доводити свою майстерність актора . Щодо того, чи вірили мої близькі? Мама моя сказала: « Так, це твоє життя, сину,- як хочеш, так і роби». І я спробував і справді зробив те, чого я хотів і до чого прагнув. У мене це, напевно, виходить, якщо я тут.

Наш Рівненський театр справедливо вважається одним з найсильніших в Україні. Проте ти, зовсім молодий і недосвідчений, стрімко ввірвався в основний склад театру, зіграв уже немало цікавих і різнопланових ролей. Як прийняли тебе в колективі? Які стосунки склалися з директором театру Володимиром Петрівим? З ким з колективу ти дружиш? Хто найбільше посприяв твоєму творчому зростанню в театрі?

AN3_6327Колектив прийняв мене… Я б не сказав, що погано, і не сказав би, що добре. Ну, як зазвичай приймає колектив нових молодих людей. З Володимиром Юліановичем стосунки, думаю, добрі. Дуже його поважаю як актора, як колегу, як директора та художнього керівника. Чи з кимось конкретно дружу? Намагаюся дружити зі всіма. Всі дуже приємні люди. Не дружити з ними неможливо. Всі хороші, зі всіма намагаюсь бути в дружніх стосунках. Найбільше в моєму творчому зростанні в театрі, я гадаю, допомогли старші колеги, тому що від них щось брав, чогось учився. Можна сказати, що відкрився більше в акторстві з Володимиром Юліановичем, завдяки його режисерським настановам і наполегливій праці з ним.

Ми, глядачі, любимо всі твої ролі, проте ті, що найбільше запам’яталися, – це патрицій у «Калігулі», Бартлі в «Каліці з острова Інішмаан», кат у «Гамбіті». А які з ролей стали знаковими для тебе, змінили твою долю, твоє сприйняття життя?

Якусь окрему роль виділити я не намагався і не думав про це, але всі ролі, всі персонажі, яких я граю, за собою несуть якусь певну філософію життя, яка навчає. Звісно ж, з кожної ролі береш для себе щось у життя, навіть не задумуючись про це, а на підсвідомому рівні. Якісь риси характеру все одно проникають у моє життя від кожного з персонажів.

У згаданій уже ролі ката у виставі «Гамбіт» ти говориш голосом, що дуже схожий на голос діючого Президента України. Щоразу цікаво спостерігати, як публіка реагує на знайомі інтонації. Скажи, тобі не доводилося мати неприємностей через таку режисерську знахідку?

Ну нічого такого в моєму життя після цієї ролі не було. Правда, підходили до мене викладачі з університету, де я навчався, казали: « Микита, ми так за тебе переживаємо, ти говориш голосом, що схожий на голос президента! А як ти вийдеш і раптом тебе в машину посадять і заберуть , це ж позначиться на твоєму майбутньому, а то й на майбутніх дітях». Подібними були хвилювання моїх хороших знайомих. Але ніяких реальних проблем з цією роллю в мене не було.

Тобі лише двадцять шість, а ти улюбленець рівненських театралів і особливо молодих театралок. Популярність якось відчуваєш? І як увага дівчат впливає на твоє особисте життя?

Над тим, чи відчуваю популярність, поки що особливо не замислювався. Я роблю свою справу, отримую безліч позитиву, емоцій, насолоди від роботи. Ну популярність… не задумувався над цим. А щодо дівчат, як вони впливають, гадаю, кожному хлопцю було б приємно, аби його оточували гарні дівчата, і, зрештою, воно іноді так і буває. Ну мені приємно, звичайно. Приємно мати поруч красивих подружок і з ними спілкуватися…

Фото – Анатолія Мізерного

  • Здолбунівчанин

    Приємно читати. Видно, що людина не схопила “звьоздочку” і справді віддається театру на всі 100. Хотілося б частіше бачити схожі інтерв’ю. Удачі, Нікіта, класно, що є такі земляки)

X