Переконана, що більшість із читачів сайту сьогодні й не згадали про день, який ще так недавно був «святковим» – так званий «дєнь защітніка атєчєства». Так, ще недавно складно було пояснити людям, чому не варто 23 лютого вітати чоловіків. Але революційна зима 2014-го і російсько-українська війна змінили все. Тепер, здавалось би, кожному зрозуміло, що День захисника Вітчизни – 14 жовтня, на Покрову.
Але ні, окремі персонажі все ще нагадують нам про совкове минуле. Ви думаєте, це «ватнікі», біженці зі Сходу чи старі комуністи? Ні, це цілком респектабельний помічник голови Рівненської обласної ради Дмітрій Бабіч. Один з «варягів», делегованих помагати нашому земляку-здолбунівчанину ледь не з усієї України. Складно сказати, в чому саме допомагає саме цей київський «помічник», але сьогодні на його сторінці у Фейсбуці з’явилось ось таке «привітання».

Безымянный
На жаль, доводиться робити висновки.
По-перше, з’явилось відчуття, що головою обласної ради в нас працює не «радикал», а «регіонал».
По-друге, Володимир Ковальчук так наполегливо акцентує на своєму патріотизмі, лобіює спорудження пам’ятника Тарасу Бульбі-Боровцю, скрізь згадує про свою співпрацю з Василем Червонієм… А в помічники взяв ось такого шанувальника «защітніков атєчєства»… Висновок напрошується сам собою: вся патріотична риторика Ковальчука – всього лише лицемірство, розраховане на публіку.
По-третє, чи не забагато російськомовних «помічників» і «радників» у нашого голови області? Апаратники обласної ради підтвердять: стільки російської мови в коридорах влади не було не лише при етнічному росіянину Кириллову, а й при регіоналові Кічатому. Вони, як і Ковальчук, були місцевими, і команди їх складалися з місцевих україномовних громадян. А от російськомовний «десант» від радикального патріота Ковальчука скоро перетворить область у філію «госдуми».

По-четверте, Дмитро Бабич у 2010-2015 роках був депутатом Київської обласної ради від Партії регіонів.

Розміщуючи повідомлення від рівненської журналістки Інни Білецької, чекаємо від Володимира Ковальчука не пояснень, а рішень – звільнення помічника, для якого чужі державні свята ближчі за українські; та офіційних вибачень перед виборцями-здолбунівчанами, до яких так часто апелює голова, за антидержавницьку позицію його команди.

X