6 жовтня відбудеться святкування 100-ї річниці Дерманської гімназії

6 жовтня відбудеться святкування 100-ї річниці Дерманської гімназії

Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа. Різнобарвні квіти, розлогі каштани, бабине літо снує павутину споминів. І кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний потік, прямують сюди діти. І так багато років… Обличчя… Обличчя… Але ти, школо, пам’ятаєш усіх. Ти начало всіх начал. Довгу історію, в сто років, має наша школа. Ця історія наповнена хвилюючими подіями, які ми будемо згадувати з гордістю і любов’ю, з трепетом і натхненням.

З чого ж усе починалось? Давайте повернемося в минуле…

У жовтні 1906 року з міста Житомира до Дерманя була переведена церковно-учительська школа, більше відома в нашому краї як Дерманська учительська семінарія. Це був важливий навчальний заклад, значення якого важко переоцінити для Волині, де на той час не було жодного вищого навчального закладу. Школа була розміщена у монастирі та поза його стінами, в будівлях колишніх духовних училищ. Після революції в Росії почалося економічне піднесення, здійснювалися певні реформи та зросла потреба в освічених людях. Школа була популярною серед молоді , кількість студентів з року в рік зростала настільки, що не вистачало місця для розміщення викладачів та кількох сотень студентів. Тому виникла потреба будувати нове приміщення. Було виділено великі кошти і за короткий час – з весни 1912 року по літо 1913 року – у центрі Дерманя, поряд з монастирем, виросла чудова будівля для вчительської школи. 5 вересня 1913 року відбулося урочисте освячення чудового будинку школи (про що свідчать історичні документи). За короткий час навколо нової споруди було посаджено великий сад, розбито квітники, висаджено декоративні насадження, закладено пасіку, створено гімнастичне містечко. При школі діяла зразкова чотирикласна вищепочаткова школа, одним з учнів якої в 1917-1920 роках був майбутній видатний український письменник Улас Самчук. Він пізніше чудово описав семінарію в знаменитому романі «Волинь» та в книгах спогадів. Дерманська молодь, наслідуючи студентів школи-семінарії, потяглася до книги, до знань. І, можливо, саме вчительська семінарія мала визначальний вплив на життєвий шлях видатних дерманців Миколи Хомичевського (Бориса Тена) та Уласа Самчука. Після того, як наш край увійшов до складу Польщі, влітку 1921 року польська влада, якій не були потрібні ні українські школи, ні українські вчителі, закрила Дерманську вчительську семінарію. За часи існування в Дермані вчительську школу-семінарію закінчили кілька сотень молодих вчителів, які несли для населення Волині добре, розумне, вічне. У 1922 році з Крем’янця до Дерманя було переведено духовне училище, яке в 1924 році перетворили на приватну українську жіночу гімназію. А 4-класна школа в Дермані, що існувала ще при семінарії, була перетворена в 7-класну з польською мовою викладання. У 1939 році відкрито неповну середню школу, директором якої був Йосип Кухар, а в 1940 – створено педагогічну школу, що готувала вчителів початкових класів. З початком німецької окупації педшкола була закрита, а на її місці організована українська гімназія. Згодом гімназія була закрита, а продовжувала діяти 7-класна школа. З 1944 року була відновлена неповна середня школа, а в 1947 році відбувся перший випуск середньої школи. Ще й сьогодні в Дермані пам’ятають викладачів школи Михайла Кедрова, Афіногена Павлюка, Михайла Черкавського, Йосипа Кухара та багато інших. Важко переоцінити вплив викладачів та студентів школи на культурне, громадське та духовне життя Дерманя та навколишніх сіл. Чудові хори з викладачів та студентів, їх участь у релігійних та державних святах, самодіяльний театр, струнний оркестр, велика бібліотека, бали в актовій залі школи, просто присутність у селі великої кількості молодих людей, що вчилися, зовсім з іншими, ніж селянські, інтересами – це до певної міри облагороджувало життя, особливо молоді, наповнювало його якимось новим змістом, кликало наслідувати, заохочувало до книги і освіти. Ось такою є історія нашої школи. Ця історія – довжиною в ціле життя, життя не одного покоління. Це історія сотень, тисяч людей, які по краплині творили велику книгу життя однієї школи. Це не тільки стіни, насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Зробивши невеличкий екскурс в історію, повернімося у сьогодення. Окрасою села називаємо величну будівлю колишньої семінарії, нині гімназії. Сьогодні наша школа є соціально-культурним центром громади, з висококваліфікованим педагогічним колективом, який проводить освітню та просвітницьку роботу. У закладі створені виховні центри – музей Уласа Самчука, кімната-музей Бориса Тена, зал державної символіки. У школі сформувалися певні традиції шкільного життя: шкільні лінійки, виставки та конкурси, змагання, ігри, робота музею, свята, традиційні для школи. Це День Знань, участь у Дерманському світильнику, відзначення річниць від дня народження письменників-земляків Бориса Тена та Уласа Самчука, Свято квітів, Осінній бал, Свято врожаю, День Учителя, Свято Букварика, Журавлиний бал, де підводиться підсумок роботи закладу за рік, нагороджуються наші таланти. Готуючись до славного ювілею, у школі створена “Галерея випускників”, оформлено музей історії школи, встановлено новий паркан, оновлено фасад школи. Наша гімназія розвивається, міцніє, здобуває авторитет. Ми впевнено крокуємо в майбутнє, завдячуючи органам влади, спонсорам, випускникам закладу. Висловлюємо щиру подяку всім, хто допомагає нам зростати і завжди відгукується на наші прохання.

Тож запрошуємо всіх, 6 жовтня відсвяткувати разом славний ювілей закладу. У програмі свята:з 10 год до 13 год. – реєстрація випускників та гостей, екскурсії ; о 13год.розпочнуться урочистості.

Адміністрація закладу для zdolbun.rv.ua

X