Те, що українці добрі люди, і інколи ця доброта межує з… ну скажемо так, наївністю, підтверджують і здолбунівські революційні події. Пам’ятаєте, як ходили до прокуратури, як прокурор району Ігор Ольшанецький сказав щось на кшталт «прокуратура з народом» і як після цього на пропозицію одного місцевого діяча йому поаплодували за таку от правильну відповідь? Було таке. І було це 24 січня.

А водночас розгніваний народ, серед якого депутат Рівненської обласної ради Ніна Путіліна, намагався хоч якось зустрітися з головою адміністрації Віталієм Шулем. І так довго Шуль уникав цих зустрічей, що люди вирішили звернутися до прокуратури. Бо як же ж так – закони відповідні є, а ніхто їх не виконує. Саме час втрутитися прокуратурі, яка покликана стояти на захисті інтересів громадян. Тим більше що коли йдеться про того ж таки Віталія Шуля, то прокурор так ретельно захищав його, що відразу після того, як депутати районної ради більшістю голосів висловили голові адміністрації недовіру, подав позов до суду для скасування цього рішення. Та й прапор Євросоюзу на приміщенні районної ради, і визнання Народної Ради депутатами району, і рішення про утворення виконкому так стривожили ніжну прокурорську душу, що відразу були оскаржені.

Проте цілком очікувано виявилося, що прокуратура швидко й по суті реагує лише на міфічні загрози правлячій партії або її окремим представникам. Тому, коли депутат Рівненської обласної ради Ніна Путіліна звернулася до прокуратури з вимогою розібратися, чому їй так і не вдалося за три тижні потрапити на прийом до голови адміністрації, в тому числі і в прийомний день, прокуратура просто направила лист на розгляд… правильно, до тієї ж самої адміністрації. А там довго й широко пояснили зміст Закону України «Про звернення громадян», в тому числі детально процитували постанову Кабінету Міністрів, у якій ідеться про те, що «реєстрація обліку особистого прийому шляхом прямого введення в комп’ютер здійснюється за допомогою таких елементів: дата прийому, хто приймає; прізвище, ім’я, по батькові, адреса, місце роботи, категорія (соціальний стан) заявника; порушене питання – короткий зміст, індекси; кому доручено розгляд, зміст доручення, термін виконання, прийняті рішення, дата одержання відповіді». Залишимо на совісті Кабміну цілком неадекватний канцелярський стиль, але поставмо собі запитання – навіщо це все Ніні Сергіївні? Вона ж не на роботу у відділ зі звернень громадян прийшла влаштовуватися, а на прийом до голови! І їй геть байдуже, хто що коли куди мав записати. Питання в тому, що її ніхто за три тижні не прийняв!

І ось тут черговий шедевр від керівника апарату адміністрації Жанни Батрони: з її слів, «оскільки голова Здолбунівської районної державної адміністрації Шуль Віталій Степанович здійснював робочі поїздки та не перебував в приміщенні адміністрації, організувати на Вашу вимогу невідкладний прийом було не можливо». Не звинувачуйте сайт у безграмотності, шановні читачі: ми знаємо, що «неможливо» мало б бути написано разом – Батрона про це не знає. Але по суті: це що ж виходить, цілих три тижні бідолаха Шуль гасав по району з робочими поїздками???!!! Бо ж вперше Путіліна прийшла до нього на прийом 24 січня, а відписка адміністрації датована 10 лютого! Виходить, що за три тижні він в адміністрації «не перебував»? Ну що ж, має право. Але дозвольте поцікавитися, хто ж тоді підписував документи і взагалі працював з ними, що є необхідною складовою роботи голови?

З цього приводу до прокуратури вже зверталася Світлана Ніколіна, адже Шуля так довго не було, що хтось або мав виконувати його обов’язки, або документи вже мали б лежати в кабінеті стосом під стелю. Проте і її звернення щодо документообігу було прокуратурою направлене тому ж Шулю. І відповідь написана тією ж Батроною. І йдеться там про те, що ніхто з заступників ніяких документів, які має право підписувати лише голова, не підписував. Розуміємо, що тонкощі роботи адміністрації мало кому відомі і ще менш кому цікаві, але якщо коротко, то виходить, що або Шуля таки справді весь цей період в адміністрації не було, а тоді документи ніхто не підписував, або що він там таки був, але Путіліну приймати не хотів. У будь-якому випадку Жанна Батрона принаймні в одному з листів написала неправду, бо дві позиції одна одній суперечать. Ну є ще третій варіант. Припустимо, що в обох листах правда. Але тоді документи Шулю чи возили на підпис додому, чи він їх підписував і розписував у робочих поїздках. Але це фантастичний варіант. Тим більше що нам достеменно відомо, що Шуль не тільки бував у адміністрації, а й розмовляв у своєму кабінеті з депутатами районної ради. Так що виходить, що листи адміністрації містять відверту брехню.

Уявляєте, шановні читачі, якщо керівник апарату бреше депутату обласної ради, як вона поводиться зі звичайним громадянином, що прийшов на прийом до Шуля? Ну що ж, вірні слуги влади варті того, щоб їх з нею асоціювали. І нічого потім ображатися, як колишній заступник голови Олександр Федорук, що ви тут ні при чому. Як показує практика, ще й як при чому. А прокурору справді можна поаплодувати. За хитрість і вміння викрутитися з будь-якої ситуації. Тільки при чому тут закон, за дотриманням якого прокуратура мала б стежити?

 

X