Чому влада проти народу, або Чиє багатство - здолбунівський ліс?

Чому влада проти народу, або Чиє багатство – здолбунівський ліс?

В останні роки в нашій країні відбуваються зміни, від яких ми щоразу чекаємо покращення нашого життя. Ми ходимо на вибори, відбувається зміна влади, ціною власного здоров’я і життя патріоти виборюють свободу і незалежність – і не тільки від зовнішніх завойовників, а й, що головне, і від наших, внутрішніх «господарів життя». І який результат ми отримуємо? Хтось у страху покидає країну, а хтось господарює тут і далі на свій власний розсуд. І байдуже їм до тих, хто стояв на Майдані, хто воює на Сході, чи хто щодня просто працює, щоб утримувати свою сім’ю і радий, що має цю роботу.

            Проблема, про яку писатиму,  піднімається вже втретє. Щоб читач зрозумів, про що мова, мушу коротко звернутися до її початку. Та тут ловлю себе на думці, що власне ця проблема теж щоразу починається спочатку, як тільки «господарі життя» наштовхуються на черговий супротив трудового колективу та представників громадськості відносно їх незаконних дій. Так і ходить ця проблема по колу, шукаючи шпаринку, щоб вирватись на волю і там вже розгулятися, розмітаючи по всіх усюдах близько п’ятдесяти працівників підприємства, про яке йтиме мова. Та про все по-порядку.

            Ця історія бере свій початок з 12 червня 2014 року, відколи Здолбунівський держспецлісгосп, що базується в Мізочі, розпочав боротьбу за своє існування та можливість працювати більше 50-ти його робітників. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 209 від 10 червня 2014 року була передбачена реорганізація Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Здолбунівський держспецлісгосп»  та приєднання його до Державного підприємства «Рівненське лісове господарство». Якщо у червні 2014 року на загальних зборах колективу про це говорилося як про можливий розвиток подій, що така реформа приведе до масових скорочень, то сьогодні вже є фактом те, що з усіх держспецлісгоспів області (15!) «не приєднаними» залишилось лише 4 підприємства, а наслідком тих реорганізацій, які вже відбулися, дійсно стало звільнення працівників лісового господарства. Хвилює здолбунівських лісовиків і те, що, згідно реформи, ліси, які знаходяться на території Здолбунівського району, будуть належати Острізькому лісовому господарству.

            За ініціативи депутата обласної ради Олександра Андріюка при обласній раді було створено робочу групу, в компетентність якої входило вивчення питання доцільності реформування підприємств лісового господарства області, серед яких і Здолбунівське.

            28 квітня 2015 року була організована вже друга зустріч колективу підприємства з депутатами обласної ради. В. о. директора Павло Дрозд вкотре намагався донести до людей, від яких в певній мірі залежала доля держспецлісгоспу, нелегкий шлях становлення та розвитку підприємства. Дискусія, що розгорілася на тій зустрічі, носила напружений характер. «Першу скрипку», звичайно, грав начальник Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства В. Грицайчук. Як на мене, пан Грицайчук у своєму виступі був занадто упередженим. Складалася думка, що він зовсім не дослуховувався до того, яке значення має підприємство для громади, місцевого та державного бюджетів, людей, що там працюють, та які втрати може принести реформа, у необхідності якої він переконував. Враження було таке, що для нього, як посадової особи, це питання вирішене, хто і що там не говорив би. І це було гнітючим і образливим по відношенню до тих людей, які були в залі. Серед іншого, він говорив про те, що Здолбунівське підприємство повинне працювати більш ефективно, грошей потрібно заробляти більше і наголосив, що «ми поставимо вам високу планку і не дамо під нею пробігти». За його ж словами, реорганізацію Здолбунівського держспецлісгоспу залишили на кінець, щоб подивитись, чи зможе підприємство ефективно працювати у своєму попередньому статусі, чи воно також потребує реформ. Тут Грицайчук явно злукавив, бо якщо наше підприємство ще і не зазнало змін, то тільки завдяки боротьбі його колективу, в. о. директора Павлу Дрозду та підтримки депутата облради Олександра Андріюка. Та Бог з ним. Важливо розуміти, що метою такої реорганізації є знищення підприємства, його робочих місць, матеріальної бази, а ліси поділити між двома районами: Рівненським та Острозьким. Щоб цьому запобігти, було створено комунальне підприємство, головною метою якого є збереження лісу в адміністративних межах району. А зустріч з членами робочої групи закінчилась запевненням В. Грицайчука: «Ми дамо вам рік попрацювати, а потім оцінимо показники роботи та їх ріст, і вже тоді будемо вирішувати подальшу долю підприємства». На тому і розійшлись.

            Та не минуло і семи місяців (не те що року), як 16 листопада з ініціативи начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства В. Грицайчука в держспецлісгоспі знову відбуваються збори трудового колективу, де вже втретє ті, що мають владу, намагаються «пропихнути»  «свою» реформу. Саме «свою», бо крім них, вона нікому не потрібна. Та сам Грицайчук на цю зустріч не приїхав, прислав свого заступника – В. Івашинюту. Думається, совість, а швидше – страх, не дозволили йому дивитися в очі тих людей, кого він обманює. Переклав цю місію на іншого. Та зрештою – яка різниця. Пісня була та сама. Все по колу. Зачитали той самий наказ, і В. Івашинюта знову почав переконувати у необхідності реформи.

            В. о. директора Павло Дрозд обгрунтував, чому працівники підприємства проти його реорганізації.

            «Підприємство бере свій початок з 1976 року. На той час, згідно матеріалів лісовпорядкування, загальна площа Здолбунівського міжгосподарського лісгоспу ледь сягала 5,5 тис. га, а середній вік лісових насаджень становив 14 років. Для утримання штату лісової охорони, виконання комплексу лісогосподарських та лісокультурних робіт ми були змушені займатись тваринництвом, кролівництвом, риборозведенням, швейним виробництвом. Сьогодні площа підприємства становить – 7,5 тис. га, з них – 1,7 тис. га створено працівниками нашого лісгоспу за роки його існування і близько 0,3 тис. га лісових культур прийнято від інших лісокористувачів. Тому саме нашому підприємству належить законне право на ведення лісового господарства у цих лісах.

            По заготівлі деревини в лісах підприємства:

–          за 2013 рік всього заготовлено і реалізовано 8680 м куб. ліквідної деревини, з неї в лісах ТОВ «Мізоцький Лісовик» – 3260 м куб. (38%), та в лісах ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» – 5420 м куб. (62 %).

–          за 10 місяців 2015 р. всього заготовлено і реалізовано в лісах ТОВ «Мізоцький Лісовик» – 2638 м куб. (33%), та в лісах ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» – 5402 (67 %).                     З наведеного слідує, що в разі ліквідації підприємства буде вивільнено 2/3 його працівників.

            Наші показники на сьогодні:

            Загальний обсяг реалізації за 9 місяців поточного року – 2828 тис. грн.

Сплачено податків 1050 тис. грн., з них ПДВ – 373 тис. грн., військового збору – 14,5 тис. грн., рентної плати за лісові ресурси – 117,8 тис. грн., ПДФО – 112,1 тис. грн. та ЄСВ – 405,9 тис. грн. Виплачено заробітної плати – 1084,3 тис. грн.

            Якщо середня заробітна плата за 2014 рік на підприємстві склала 2069 грн., то станом на вересень 2015 року вона становила вже 4248 грн.

            На вимогу начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства ми скоротили чисельність працюючих на підприємстві з 54 до 46 чол.

            Щодо збереження робочих місць після реформи. З цього приводу спілкувався з директорами вже реорганізованих підприємств Рівненщини, і виявилось, що у Млинівському СЛАПі до реорганізації працювало 25 чол., а після реорганізації прийнято на роботу лише 5. Стосовно Демидівського СЛАПу, то в ньому працювало 14 чол., прийнято після реорганізації лише 1 лісника та 1 працівник (тракторист) пішов працювати до приватного підприємця, що працює по договору з лісгоспом. По Острозькому СЛАПу: працювало 33 чол., прийнято після реорганізації 3 лісники та переведено 2 людини, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, в місцевий лісогосподарський кооператив.

            Найвищу юридичну силу в Україні має Конституція (ст. 8), а не наказ Держлісагенства. Згідно статті 5, «Єдиним джерелом влади в Україні є народ». Згідно статті 7, «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування». Згідно статті 43, «Кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».

            23 липня 2014 р. рішенням сесії Здолбунівської районної ради було створено Здолбунівське районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське та мисливське підприємство «Здолбунівський лісгосп» Здолбунівської районної ради. З метою збереження (юридично) підприємства у Здолбунівському районі, необхідне передати належні йому ліси, а саме 2314 га, у створений комунальний лісгосп. Це логічно і випливає з декларації президента України про децентралізацію влади. До речі, зборами учасників ТОВ «Мізоцький Лісовик» вирішено, що в разі передачі лісів підприємства комунальному лісгоспу, вони відмовляться від права постійного користування своїми лісами (5200 га) на користь новоствореного комунального лісгоспу».

            Виступ першого заступника начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства С. Івашинюти був суперечливим. Серед іншого, він наголосив на тому, що площа ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» є малою (?), щоб воно могло самостійно працювати, а ліси ТОВ «Мізоцький лісовик» вже відійшли і мають власні матеріали з лісовпорядкування. Пообіцяв, що після реорганізації звільнень не буде (в залі – сміх). Та головною тезою було те, що обласне управління ніколи не було проти передачі лісів створеному комунальному лісгоспу.

            Тут – найцікавіше. Обидві сторони за те, щоб саме так вирішилось це спірне питання, а руху вперед не має. Чому?

            Василь Тимощук: «Коли з’явився цей ганебний наказ про реорганізацію підприємства,  ми разом із Олександром Андріюком та Павлом Дроздом їздили до Шумська Тернопільської області вивчати досвід існуючого там комунального лісгоспу. Таке підприємство там ефективно працює. Вважаємо, що і для нашого району це єдиний правильний вихід. Можу надати пакет документації – звернення, рішення, – по створенню і функціонуванню Здолбунівського комунального лісгоспу. А ви, Сергію Володимировичу, можете надати хоча б один документ на підтримку вашого управління цих дій?»

            Івашинюта промовчав. Протягом зборів до першого заступника не раз зверталися з питанням, чи готове обласне управління допомогти у передачі лісів підприємства комунальному лісгоспу. Сергій Володимирович жодного разу не дав ствердної відповіді, вірніше, ніякої не дав відповіді. Хоча на початку у виступі згадував про те, що управління не проти такого розвитку подій. Тому у працівників лісгоспу і виникло справедливе питання, чому ж він приїхав на ці збори? Правда, час від часу повторював, що «ми повинні виконувати наказ Держлісагенства».

            На питання селищного голови Богдана Похилюка, кому належить земля, на якій росте ліс, Івашинюта відповів, що ці ліси є комунальними, державними та приватними. А правда в тому, що ці ліси ростуть на землях громади, а тому в громади і треба запитувати, де має залишитися ліс. Тільки громада і має це вирішувати, а не чиновники з Києва чи Рівного.

            Можливо, забігаючи наперед і аналізуючи вже всю зустріч, про яку йде мова, скажу, що в мене склалося враження, що Івашинюта почувався некомфортно, у більшості випадків не мав відповіді на питання працівників підприємства та представників громадськості, деколи навіть відчувався його страх, і тоді він вдавався до образ як форми захисту. Вже під кінець, напевно, не витримавши тиску, у нього вирвалося: «Якщо я не виконаю наказ, то мене звільнять з роботи». Що ж виходить – Івашинюта свою роботу втратити боїться, а доля працівників підприємства його не обходить? Та й взагалі було незрозуміло, чому він приїжджав на ці збори: того він не знає, цього він не може, а в результаті – обман.

            Гарно йому сказав депутат облради Юрій Сосюк: «У квітні я чув, що тут говорив В. Грицайчук. Сьогодні слухаю Івашинюту. Люди, вас дурять! Дивуюсь, як під носом у керівництва району розводять людей. Чому сьогодні не має Грицайчука? Та тому, що після попередньої брехні йому вже нема що обіцяти людям. Прислав заступника. А правда в тому, що після реорганізації на роботу приймуть кілька людей на охорону лісу, який вилучать. Решту – на біржу. Скажіть людям правду, не дуріть їх!»

             Далі – розумне питання директора районного центру зайнятості Сергія Бабича: «Згідно законодавства, в разі реорганізації будь-якого підприємства у підприємства правонаступника мають бути передбачені штатним розписом нові робочі місця. Скільки передбачено вакансій у Рівненському і Острозькому лісгоспах?»

            Івашинюта відповіді не дав.

            Працівники підприємства намагалися вияснити у Івашинюти причину виникнення наказу Держлісагенства. Юрист Микола Собчук пояснив, що перед тим, як приймається рішення про реорганізацію того чи іншого підприємства, витребується інформація про дане підприємство, відбуваються попередні обговорення щодо доцільності такої реорганізації. Нічого такого не було, а сам наказ був для працівників, як грім серед ясного неба. Крім того, пропозиції щодо реорганізації подаються «знизу», звідки і переконують Київ у доцільності такої реорганізації.  Ця процедура відома всім. Звідси і справедливе питання до Івашинюти: хто і чому ініціював цей наказ. Заступник в основному відмовчувався, та одного разу все ж вирвалось, що обласне управління у цьому питанні спиралось на доцільність діяльності лісгоспу (?).

            Про доцільність роботи підприємства читайте у виступі Павла Дрозда вище. Тут, як говориться, без коментарів.

            Олександр Андріюк наголосив: «Метою обласного управління є поглинути всі лісгоспи області, в тому числі і Здолбунівський, і створити собі монополію.  Сьогодні Здолбунівський лісгосп виконав всі вимоги, що стояли на шляху його самостійної діяльності. Та свавілля не припиняється. Значить, Грицайчук на минулій зустрічі говорив неправду, коли ставив перед колективом так звану «високу планку». Для обласного управління питання реорганізації вирішене, як би працівники підприємства не старалися. Складається враження, що лісове господарство – це держава в державі. А сьогодні Івашинюта вводить всіх в оману. ТОВ «Мізоцький Лісовик» добровільно відмовляється від державних актів, якщо ліси СЛАПу переходять у комунальне підприємство. А Івашинюта, замість того, щоб підтримати такий розвиток подій, що на користь підприємству, говорить про якісь приватні ліси. Сергію Володимировичу, ви самі розумієте, про що говорите?  Всі ліси є державними, лише господарство в них ведуть різні суб’єкти. А ваша діяльність приведе до позбавлення засобів існування працівників підприємства та їх сімей. Ви боїтеся позбутися роботи. А до цих людей вам байдуже. Ось так окремі представники влади піклуються про народ. І ще одне. Головою обласної ради було направлено запит на начальника обласного управління Грицайчука В.П. щодо надання останнім інформації про проведення у лісах ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» робіт з лісовпорядкування. Дії  Грицайчука В.П. можна розцінити як кримінальний злочин, так як з метою негативного впливу на підприємство відбувається блокування його роботи та гальмування його розвитку. Сюди ще можна додати подачу обласним управлінням неправдивої інформації про підприємство в Держлісагенство. Звідси – і ганебний наказ про реорганізацію.»

            За поданням Рівненської міжрайонної природоохоронної прокуратури у вересні 2014 року до Рівненського окружного адміністративного суду було подано позов до ТОВ «Мізоцький лісовик» про визнання протиправними дій щодо виготовлення матеріалів лісовпорядкування. Це, щоб було зрозуміло, те саме втручання органів влади в роботу підприємства, що є незаконним. Рішення суду було на користь «Мізоцького Лісовика», так як ним не було порушено вимог чинного законодавства.

            Як бачимо, щоб добитися свого, обласне управління використовує всі методи. Наразі воно намагається блокувати роботу підприємства, вводячи заборону на рубку лісів.

            Юрист Микола Собчук підсумував: «Відстояли питання виготовлення матеріалів лісовпорядкування «Мізоцьким Лісовиком», будемо добиватися в суді і права на виготовлення матеріалів лісовпорядкування і «Здолбунівським держспецлісгоспом». Будемо боротись далі.»

            Працівники підприємства нагадали про ще одну статтю Конституції України – 44-ту, згідно якої «ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів», і вони обов’язково нею скористаються, чи то у Рівному, чи то у Києві.

            Боротись треба! Ліси повинні працювати на благо краю та його територіальних громад. Ринок лісових матеріалів повинен, на кінець, вийти з тіні. Як можна ліквідовувати не збиткові підприємства? Хто дав право лісовим чиновникам розпоряджатися нашою землею та долею її людей? Не можна виконувати злочинні накази всупереч волі громади. А головна мета реформи очевидна: відібрати колишні колгоспні ліси та приєднати до Держлісагенства і тим самим створити монополію у лісовому господарстві. Віримо, що «Здолбунівський держспецлісгосп» вистоїть і тим самим покладе край цим злочинним діям у галузі лісового господарства.

            Рішення зборів були такими:

1.      Звернутись до начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства з клопотанням про вирішення ним питання на рівні голови Держлісагенства щодо передачі лісів ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» у користування Здолбунівського районного комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства «Здолбунівський лісгосп» Здолбунівської районної ради.

2.      Звернутись до голови Держлісагенства з клопотанням про перегляд ним наказу № 209 від 10.06.2014 року з можливим його подальшим скасуванням, чи продовженням його дії до завершення в державі процесу децентралізації влади та зміни діючого законодавства.

            «За» проголосували всі учасники зборів трудового колективу. Зрозуміло, що боротьба триває, ці люди вже не здадуться. Та настрою це вже не додає. Бо чи не у кожного в голові: «За що боремось? За що гинуть люди?».

            Коли на ці питання ми матимемо відповідь? Поки що і на це питання відповіді немає…

Л. Черниш, представник громадськості
Створено за матеріалами відеозйомки та аудіозапису, що велись під час зборів
  • Петро Воля

    Різні думки в голові після прочитаного! І ніби все вірно, і людей шкода! Невідомо, що буде після реорганізації??? Але виникають і інші питання!Дрова для населення всіх порід ріжуться ліваком цілодобово! І ціна за машину (6-8 м) вже досягнула відміток 3-3,5 тис грн.!!!! Будуються “мисливські будиночки” можновладців на землях лісництва (куплені землі за копійки)!Мисливські угіддя незабаром будуть прихватизовані так, що простий смертний не збере ні грибів ні соку в заповідних масивах! В кращому випадку його покалічать!!!Такі випадки ми чули по Україні!!!! Ось і замислюєшся, а як воно має бути, щоб простому і сірому було добре в пралісі???

  • Alex

    Якщо колектив лісгоспу не відступиться, то обов’язково поборють цю ідіотську бюрократичну машину. Якщо ж дадуть слабинку і відступляться – буде так само, як з Здолбунівською санстанцією, ми всі знаємо куди її перенесли.
    Вірю, що в даному питанні все вирішиться на користь людей. Врешті-решт, навіщо взагалі такий начальник Івашинюта і Грицайчук, якщо заради збереження посад цих двох бюрократів 50 людей втратять роботу? 50 людей двох чекати не будуть, як то кажуть. Ми ж ідемо в Європу, от нехай можновладці чують простих людей, як це є у всьому цивілізованому світі.

  • Alex

    А взагалі, маємо депутата в облраді від Здолбунова Сухляка і голову облради Ковальчука, які повинні такі важливі питання для району лобіювати. Ковальчук взагалі ледь не до сліз обіцяв здолбунівчанам не зрадити їх сподівання, от і випадок йому трапився, нехай зробить щось по справжньому корисне для району, як у випадку з залізничною лікарнею і музеєм – тоді він до київського начальства достукався, от і зараз це може зробити (звісно, якщо у попередніх випадках його дії не були чистої води піар ходом перед виборами).

X