Усі добре пам’ятають гасло однієї з виборчих кампаній, над яким не потішався тільки лінивий – «країні потрібен Литвин». І хоч воно й стало предметом анекдотів, але Володимир Литвин, на той час голова Народної партії, завжди вмів залишатися на плаву і без сум’яття змінювати політичних попутників та покровителів.

Є і в нашому районі такий персонаж – це Яків Мельник, який наразі вже друге скликання підряд працює заступником голови районної ради. Проте про все по порядку.

Політична зірка Якова Романовича засяяла в нашому районі в далекі вже роки, коли владною партією була так звана Аграрна партія (саме її Литвин потім переназвав Народною), а Леонід Кучма формував олігархічний клан, на який і спирався. В області керував Микола Сорока – так, той самий, що тепер народний депутат від Партії Регіонів; той самий, який умів геніально розпилювати державні кошти і започатковував схеми відкатів на Рівненщині. А на Здолбунівщині головою адміністрації був Мирослав Блащук – єдиний «рухівець» на всю область. І хоч насправді Мирослав Євгенович рухівцем не був, але й своїм не був. Тому йому й було поставлено умову – членство в Аграрній партії або звільнення. І хоч він погодився, від почесного звільнення з переводом на іншу роботу це його не врятувало. Головою адміністрації став Яків Мельник – однозначно наближена до Сороки людина. За кілька років Яків Романович зібрав навколо себе гурт міцних господарників, яким і справді допомагав. Так як Кучма в Києві, а Сорока в Рівному, на Здолбунівщині він мав завдання сформувати свій містечковий «олігархат». Що й було зроблено, в тому числі за допомогою скандальної програми підтримки місцевого виробника – кошти з неї отримували лише «свої».

У 2004 році саме на Якова Романовича було покладено відповідальність за результат Януковича в районі. Це його вказівками керувалися і тодішній начальник відділу освіти Володимир Гершун, і головний лікар Ігор Добровольський, і начальниця штабу Януковича в районі, вона ж директор Мізоцького ліцею Любов Устянчук, коли погрожували своїм підлеглим і вже тоді запрошували до району тодішній прообраз «тітушок» – таких собі донецьких хлопців з відкріпними талонами. Те, що тоді творилося в районі, як тиснули на людей, ще ніхто не встиг забути.

Проте сталося так, що невдовзі послуги Якова Романовича знадобилися – і в 2006, і в 2010 роках після місцевих виборів обрання Василя Тимощука головою районної ради забезпечував голосами «народників» і «регіоналів» саме Яків Мельник. Це дозволило йому стати заступником і зберігати вплив на «своїх» людей, а водночас і на весь район. Що робив як заступник – кожен визначиться сам. Ніколи не був помічений у критиці чинної влади чи в якихось патріотичних заходах, тихо й непомітно вирішував свої питання. Саме Яків Мельник служить забезпеченням кадрових претензій «старої гвардії» часів Миколи Сороки. Поки він працює – їх посади убезпечені від будь-яких потрясінь.

І ось 28 січня в Здолбунівській районній раді створено Народну раду. І, звісно, Яків Романович про всяк випадок туди входить. У разі перемоги революції – так я ж свій, хлопці!; у разі перемоги Януковича… Думаємо, він там нічого не буде пояснювати – там він завжди свій.

От тільки питання залишаються: вірний соратник Миколи Сороки, партія якого відверто підтримує цю владу (і Сорока, і Литвин у фракції Партії Регіонів) що робить у Народній раді? Невже хлопці на Майдані втрачають життя і здоров’я, щоб вічно перефарбовані слуги режиму зберігали свої робочі місця і впливи на місцевому рівні? Тоді це зрада революції з боку місцевих депутатів, які мовчки проковтнули таке «поповнення опозиційних лав».

Маєте міркування з цього приводу – висловлюйтеся.

X