Так виглядає дорога до Глинська…

Реальним мірилом якості роботи влади є не цифри у звітах, і навіть не розподіл готових коштів, які держава в різних формах направляє на місця. Бо таку «важку» роботу, як розкласти готові мандаринки в різні ящички, може виконати будь-хто. Тому реально оцінювати владу можна лише за тим, як вона вирішує проблеми, для яких поки що немає ресурсів. І от тут у керівництва нашої адміністрації і виникають проблеми. Зокрема, така проблема – дорога до Глинська. Так, знову та дорога. Поки ще її зроблять цілком сучасною асфальтованою (віримо, що це колись таки станеться), людям треба щодня їздити з дому і додому по суцільному бездоріжжю.

Протягом багатьох років різна за партійними кольорами і рівнем досвіду влада вирішувала питання дороги до Глинська на домовленостях: там підсипали, тут відсипали, і хоч півроку калабані були меншими. Кардинально такий метод нічого не вирішував, проте так робили всі. Бо ж треба якось людям в очі дивитися, і власне це й є робота влади – вирішувати в міру можливостей не вирішувані завдання.

Тепер інакше – за переможними реляціями про небачені успіхи району голова адміністрації не має часу на таку-от невдячну й непомітну роботу. Коли не тобі дякують, а ти маєш дякувати людям за терпіння, воно ж гарно в соцмережах не виглядатиме.

Дорога до Глинська залишається бездоріжжям. Купи будівельного матеріалу, кимсь таки насипані в грудні (чи дорожники, чи сільрада, чи районна влада), пережили свята, похолодання й потепління. І ще одне похолодання переживуть. Ну справді, хай собі полежать, як свідчення того, що хтось щось робить.

Чесно кажучи, ніхто вже не знає, як звертатися і до кого за ту дорогу. Бо схоже, нікому до неї таки немає діла. Крім самих глинян.

X