Наступна сесія Здолбунівської районної ради буде вирішувати багато важливих для району питань. Тому сьогоднішнє засідання президії проходило в режимі питання-відповідь, адже депутатів цікавили деталі, і це був якраз шанс усе почути і обговорити.

Отже найбільшу зацікавленість викликали кілька питань. Зокрема, депутат Юрій Шадий не наполягав на голосуванні, але висловив сумнів у необхідності фінансування будівництва котельні храму на Гурбах. На думку депутата, людей до монастиря ходить якийсь десяток, можна правити і у внутрішній церкві, а ці гроші варто було б використати на туристичну інфраструктуру, тобто смітники, стоянка, інформаційне забезпечення. Особливо потішила заява депутата про те, що варто було провести громадське обговорення, куди ж саме витратити на Гурбах ті сто п’ятдесят тисяч, бо гроші чималі, і громада має знати, куди вони підуть, і висловити свою думку… Нещодавно в ручному режимі без будь-яких консультацій не те що з громадою, а й з директорами шкіл, поділили п’ять з половиною мільйонів, і нічого – але про це пізніше. І ще хочемо додати, що сто п’ятдесят тисяч районний бюджет виділяє на функціонування районної адміністрації, яка взагалі-то фінансується з державного бюджету, і чомусь депутат Юрій Шадий не бачить необхідності в проведенні консультацій з громадськістю. Що ж, останнім часом несподівано посилилися нападки окремих рівненських журналістів як на монастир у Гурбах, так і в цілому на УПЦ Київського Патріархату, і сьогоднішній виступ Юрія Шадого виглядав саме як намагання протиставити монастир і пантеон. Мовляв, пантеон варто фінансувати, а от потреби монастиря потребують широкого обговорення. Сумно, бо наша церква наразі може розраховувати лише на посильну допомогу прихожан і української влади.

Іншим цікавим питанням була багатостраждальна дорога до Глинська. Цього року справа може зрушити з місця, принаймні голова адміністрації Сергій Кондрачук пояснив, що поки що треба переробити наявну проектно-кошторисну документацію (там передбачений поточний ремонт, а потрібен капітальний), а тоді й можна сподіватися на фінансування з державного бюджету в сумі 15 мільйонів гривень.

Значні суперечки викликало питання фінансування пологів у Здолбунові з районного бюджету. Справа в тому, що медична галузь фінансується з державного бюджету, тому частина депутатів, зокрема Олександр Андріюк, справедливо зауважили, що мова йде про передвиборчий піар влади, не більше. Розумію, що читачі зараз скажуть: «Яка нам різниця? Аби жінки могли народжувати безкоштовно». Але насправді таких потреб у районній лікарні дуже багато, більшість категорій хворих потребують допомоги на лікування. Проте «безкоштовні пологи» точно звучить краще, ніж «ліки хворим на серцево-судинні захворювання» (до прикладу). Тому навіть депутат Василь Тимощук, який зазвичай підтримує адміністрацію, тут також сказав, що це має бути або програма на тривалий термін, або не варто просто тицяти по сто тисяч. Бо їх мало, завтра гроші закінчаться, і що, решта майбутніх мам уже платитимуть? Поки що питання є в проекті рішення, проте чи проголосує за такий «точковий» підхід сесія, чи все ж гроші будуть виділятися під програму, покаже час.

Ну й насамкінець знову повернулися до питання про розподіл залишків освітньої субвенції. Голова адміністрації Сергій Кондрачук категорично звинуватив у недоліках розподілу начальника відділу освіти Ігоря Антонюка. Мовляв, там, де школи отримали менше обумовленої суми (а це 25 чи 50% від зекономленого в залежності від розміру премій вчителям по кожній школі), це було самоуправне рішення начальника відділу. На що Ігор Антонюк розпочав розмірковувати про необхідність оптимізації (тобто закриття) шкіл, посилаючись на досвід Рівненського району. Так, там справді закрили 14 шкіл, проте пусткою не стоїть жодне приміщення і не залишилась без роботи жодна людина. Що ж чекає нас, сказати складно, проте вже зараз зрозуміло, що начальник відділу освіти не схильний радитися з директорами й освітянами – як і при розподілі субвенції. Розмірковуючи про необхідність закриття Старомощаницької школи, він вживав вирази «я вважаю», «я рахую». І жодного натяку на думку громади. До речі, на ремонт клубу в Старій Мощаниці цього року виділяються гроші, і це добре. Але кому буде треба той клуб через десять років, коли з села через відсутність школи і будь-якої інфраструктури виїдуть усі, хто молодший сорока років?

Що ж, надбавку цього року вчителі матимуть десятивідсоткову (минулого року було 20%), а ще нам треба скоротити 14 класів. На цій неоптимістичній ноті засідання президії завершилося. Я підійшла до Ігоря Антонюка, щоб сказати йому про нелогічний розподіл коштів по школах і про те, що варто було б радитися з директорами. Відповіддю було доволі агресивне «А що, хай у Копиткові дах валиться?! І що мені і як казати директорам, я сам знаю». На що вже я зауважила, що директори не кріпаки відділу освіти і мають право на адекватну інформацію. Начальник відділу освіти буквально вискочив з залу, а я подумала про те, що демократія і відкритість бюджетних процесів (і не лише бюджетних) у нашому районі досягла точки пізніх регіоналів… Що ж, через кілька днів словами про революцію гідності будемо щедро прикривати власну закритість і кулуарність.

X