Така-от чудернацька віртуальна розмова відбулася в голови Здолбунівської районної державної адміністрації Сергія Кондрачука з журналістом Віктором Гомолем.

Хочемо звернути увагу на кілька моментів.

Журналіст усього лише спитав, як справи з дорогою до Глинська. Від Кондрачука звучить «робимо». Не підрядник, не дорожня організація, а якісь «ми» «робимо». Вміння перебирати на себе всю роботу, до якої не маєш відношення, голові адміністрації не позичати. Водночас це так нагадує старі радянські анекдоти, де голова колгоспу під час звіту каже «ми пахали» (тобто «ми орали»), а люди з того сміються, бо поки вони справді орали, то голова в кабінеті сидів. Але то психологічні особливості . По суті ж Кондрачук замість спокійно пояснити, що відбувається, звинувачує сільську громаду в тому, що їм не догодиш з якістю виконаних робіт! Та ще й пропонує глинянам забрати собі на баланс той шмат дороги і показати, як треба робити! А то активісти  телебачення привезли, якості вимагають! Як посміли?!

На зауваження Віктора Гомоля, що контроль – це нормально, уже звучить інше звинувачення глинянам – гілки не обрізали, асфальтоукладчик не прийде! І звучить так, ніби ті глиняни чи то ледарі, чи то недоумки, бо ж не можуть чи не хочуть допомогти дорожникам.

Взагалі розмова дуже показова. Голова адміністрації переконаний лише у власних правах і заслугах. Іншим же відмовлено в праві виказувати незадоволення, працювати з журналістами, контролювати якість виконаних за бюджетні кошти робіт. Бо вони ж нічого не тямлять у будівництві робіт, то хай би й мовчали. Ви знаєте, мало хто знає деталі технологічного процесу пошиття взуття чи виготовлення масла. Але якість оцінюємо, і робимо це щодня. Бо ми споживачі, і платимо за продукт гроші. Так і тут на дорогу витрачені чималі бюджетні гроші, тобто кошти кожного мешканця Глинська. То чому людина не має права оцінити якість того, що роблять за її ж гроші?

Кондрачук написав про підрядника: «Має право». Може, й має. Але взагалі-то є проект, є кошторис, то доволі дивно виглядає поведінка підрядника і голови адміністрації: образи, звинувачення. Це ж не благодійний проект! Фірма отримує прибуток за свою роботу, оплачений з бюджетних грошей. Має дякувати і зважати на забаганки споживача. А то таке відчуття, ніби глинянам на благодійних засадах роблять дорогу, що це ще й вони мають бути вдячні і ручки цілувати виконавцям робіт. До речі, в одній приватній розмові це й звучало: от у П’ятигорах люди працівникам і їсти виносили, а глиняни незадоволені, то хай сидять без дороги…

Серіал з Глинською дорогою триває. І сюжетні лінії  виявляють усі приховані комплекси і мотиви героїв… Продовження буде.

X