Головний міліціонер Рівненщини заявляє, що зникла пів року тому 14-річна дівчина жива

Головний міліціонер Рівненщини заявляє, що зникла пів року тому 14-річна дівчина жива

Громадські слухання, вкотре ініційовані керівництвом УМВС, відбулися цього разу у селищі Мізоч Здолбунівського району. Обрали саме цей населений пункт невипадково, адже саме у Здолбунівському районі зникла безвісти 14-річна Анна Павлович, яка навчалася у Мізоцькій спеціалізованій школі-інтернаті, про це наш сайт повідомляв 24 жовтня. Дівчинка зникла на початку березня, а шукати її почали наприкінці жовтня. Хто ж винен? З’ясувати це і намагалися на зустрічі представники влади, міліція, освітяни та пересічні громадяни.

Повідомлення про розшук Анни Павлович рясніють по всій Рівненщині та за її межами. Майже всі регіональні засоби масової інформації повідомляють про 14-річну дівчинку, яка зникла безвісти. Сотні працівників міліції докладають усіх зусиль, щоб повернути Анну додому. Однак ця подія має довгу передісторію, тому що дитина пішла з дому і зникла у невідомому напрямку вже більше півроку тому.

– Ми зібрали вас тут для того, аби розібратися в ситуації, що склалася з пошуком неповнолітньої Анни Павлович, вислухати вас і почути про ті проблемні питання, про які, можливо, я і не знаю як начальник обласного управління міліції, – звернувся до людей в залі генерал-майор міліції Василь Лазутко. – Ми не вперше обираємо саме той населений пункт, де є проблеми, а особливо питання до міліції. У випадку з цією дитиною, то запевняю вас, що міліція не приховує таких ганебних фактів, ми їх самі виявляємо, оприлюднюємо, винних караємо. Причетного до приховування цього факту вже звільнено з ОВС. На даний час у нас вже є інформація, що дівчинка, слава Богу, жива – її бачили в Києві. Співробітники міліції наразі працюють у цьому напрямку. Але питання в іншому: не лише міліція має відповідати за таку подію. Всі: від соціальних служб району, навчального закладу, матері і односельчан, які знали, що дитина проблемна, мали б зайняти більш активну громадську позицію і не бути байдужими до людського горя, – сказав у своєму виступі начальник УМВС Василь Лазутко.

Анна проживає у селищі Залісся Здолбунівського району разом з матір’ю та бабусею. Її мама, Світлана Андріївна, працює на залізниці, щоб утримувати родину. Однак, зі слів друзів дівчинки та педагогів, їй хотілося кращого життя, в пошуках якого Анна вже вчетверте покидає рідну домівку. Якось під час літніх канікул дівчину знайшли у Тернополі. Тоді її не було три місяці. Того разу міліція її знайшла.

 

– Ми не знімаємо із себе відповідальності, але наш навчальний заклад не виправна колонія, – звернулась до присутніх Оксана Киричук, директор Мізоцької школи-інтернату. – Дитина проблемна, і ми це знали, адже перебуває на обліку служби у справах дітей Здолбунівської РДА як дитина, яка самовільно залишає місце постійного місця проживання. У нас працюють педагоги-вихователі, фахівці, які постійно займалися з Анною, адже дівчинка має вади мовлення. Ми постійно спілкувалися і з її матір’ю. Мама турбувалася завжди про неї і намагалася дати все можливе, аби забезпечити дитину. Це було не перший раз, коли дівчина, вже навчаючись у нашому закладі, зникла. Але ж миттєво була реакція і міліції, і у нас в телефонному режимі. Дівчинку буквально за три дні було знайдено і повернуто у заклад. І цього разу ми направили п’ять листів до Здолбунівського РВ, аби правоохоронці забезпечили прибуття Павлович Анни на заняття. Я сподіваюсь, що наш гіркий досвід послужить прикладом для наших колег педагогів з інших навчальних закладів, присутніх тут, – сказала на завершення Оксана Киричук.

Коли дитина іде з дому – це вже трагедія як для маленьких мандрівників, так і для батьків. І немає різниці, які вони та скільки разів втікали з дому – їх потрібно негайно шукати.

– Якщо брати з людської і батьківської сторони, то яка б дитина не була, але це є дитина. І коли її не стало – її треба шукати. Це моя думка. Не як заступника голови обласної ради, а як батька й дідуся, – каже заступник голови Рівненської обласної ради Олександр Чуприна. – Сьогодні тут, у Мізочі, зібралась чи не вся громада, освітяни, міліція, представники влади, аби вирішувати такі проблемні питання на місці і приймати відповідні рішення, щоб у подальшому такого не було. Я не вперше з начальником УМВС Василем Лазутком відвідую проблемні населенні пункти нашої області і не погоджуюсь сьогодні з Василем Івановичем, що один такий ганебний приклад, як цей перекреслив, усі його добрі справи. Він сьогодні зі своїм колективом надзвичайно багато робить для блага людей, для громади, – говорить Олександр Чуприна.

– Ми щиро сподіваємось, що Анна Павлович невдовзі повернеться додому, – насамкінець звернувся до присутніх начальник УМВС Василь Лазутко. – Однак скільки ще дітей залишають рідну домівку і зникають у невідомому напрямку? Ця подія стала прикладом того, що листи та паперова бюрократія не завжди можуть повернути дітей додому. Якщо неповнолітній зник безвісти – у першу чергу правоохоронці, обов’язково батьки, педагоги та працівники соціальних служб мають бити на сполох та всіляко сприяти розшуку дитини.

Того дня свою думку в залі висловлювали як прості громадяни, так і голови сільських та селищних рад. Мали слово до громади і представники міліції. А фільм, підготовлений працівниками сектору зв’язків з громадськістю, вразив присутніх своєю правдивістю і різноплановістю.

Тамара ЛИСЕНКО, СЗГ УМВС України в Рівненській області

  • Світлана

    Мізоцький інтернат, звісно, не виправна колонія, але якось дивно звучить таке виправдання від педагога, та ще й керівника закладу! Кажуть, що в інтернаті працюють небайдужі люди. Мабуть, не всі аж такі небайдужі.

  • Бовдур

    Здолбунiвський вiддiл у справах дiтей це посмiховисько збовдурiлих красоток якi там сидять протираючи юбки та перекладаючи папери зi столу на стiл, в контактi сидiти умiють та багато базiкати язиками. Нiяких дiтей вони не здатнi захистити та це iм не треба що би не портити собi добрi показники. Зайдiть та подивiться на цю службу, це пародiя на захист дiтей, треба ту безтолоч розiгнати в шию що б не прожирали грошi бюджету красотки дармоiди з котрих користi не було нiколи.

    • Світлана

      А якби вони були негарні, то щось би помінялося в їх роботі? Погоджуючись з більшістю звинувачень по суті, не певна, що треба ображати людей. Навіть красунь))) А те, що в цій дикій ситуації треба було б їх усіх звільнити, а не якогось міліціонера, то факт – просто дика непрофесійність!!!!

      • Бовдур

        мiлiцiонер це стрiлочник, а служба повина бути у кожному домi де мають мiсце проблемнi дiти та стосунки с батьками, подивитися на Польщу та тамтешнi служби, там вони постiйно в русi та надають допомогу батькам та дiтям, задiюють психологiв, вiруючi органiзацii, вникають в кожну сiмью щобы допомогти та допомагають. У нас кабiнети важливiше чiм йти вiд хати до хати бо то робота яка не потрiбна цим девушкам, iм плювати на тих чужих дiтей бо вони ради не здатнi дати своiм, бо вони просто бюрократи паперовi та писаки добрих звiтiв. А що коiться у багатьох сiмьях вони не знають. Чиi дiти бухають у проклятiй шайбi до ночi? да iх також. А хто це кришує? думайте…..

X