Громада Здолбунівщини підтримала кандидата на пост голови РДА всупереч інтригам голови райради

Громада Здолбунівщини підтримала кандидата на пост голови РДА всупереч інтригам голови райради

Сесія Здолбунівської районної ради, яка відбулась 12 березня, стала чи не найвидовищнішою за весь час роботи цього депутатського корпусу. Хоча ця видовищність інколи здавалася моторошною і дуже безчесною грою.

Переповнений зал ледве вмістив усіх бажаючих взяти участь в обговоренні кандидатури на голову районної державної адміністрації. Саме питання рекомендації Кабінету Міністрів з цього приводу й стало першим у порядку денному сесії. Представляти свою кандидатуру на сесію прибув голова Рівненської обласної державної адміністрації Сергій Рибачок. Його виступ був і недовгим, і не таким уже й переконливим. Проте головним у цьому разі було власне прізвище кандидата – і воно прозвучало. Очікувано було названо Олександра Бухала.

Запитань до керівника області теж було немало, причому всі вони зводилися власне до процедури призначення керівника району. Було відчуття, що ті, хто запитував, відповідей не чули. Судіть самі: спочатку активістка Майдану Олена говорить, що «нам треба хоча б дві кандидатури». У відповідь чує, що ніхто не проти – пропонуйте, але сам Рибачок інших пропозицій не має. Далі послідовно Юрій Пшеничний і Любомир Кінах говорять про те, що з громадою треба радитися, на що голова обласної адміністрації знову ж відповідає, що він власне й приїхав радитися. Риску підвів голова ради Василь Тимощук: «У Здолбунові завжди все вирішувала громада». Виглядало чи то як комплімент громаді, чи то як погроза голові ОДА – мовляв, усе одно зробимо по-своєму. Рибачок поїхав, щоб «не тиснути на депутатів», хоча ми чомусь переконані, що ніхто з них тиску не відчував.

І ось тут почала розгортатися справжня політична драма. Спершу депутат Леонід Власюк заявив, що виходить з фракції «Свобода», бо не підтримує кандидатуру Бухала. З залу кілька людей почали кричати, що він тушка і зрадник, розгорілися неабиякі пристрасті. Пізніше, під час перерви, ті ж люди оточили Власюка і довели молодого депутата мало не до сліз. А Олександр Бондарець, колишній уже його колега по фракції, у своєму виступі стверджував, що Власюку телефонував Сергій Кондрачук і буквально вимагав уже читати свою заяву ще в присутності голови обласної адміністрації. Та й видно було, що Власюк приймав рішення не сам, а входив у групу депутатів на чолі з головою районної ради, яких не влаштовував Бухало.

А хто ж був кандидатом від умовної групи Тимощука – Кінаха –Кондрачука? Прізвище прозвучало також від колишнього «нашоукраїнця» Юрія Пшеничного. І це було прізвище Юрія Лиморенка, який уже був заступником голови райдержадміністрації в часи Ніколіної і Кінаха. Для фракції «Батьківщина» і керівника районної організації Олега Дацюка це стало цілковитою несподіванкою – Лиморенко член фракції, а напередодні Дацюк заявив про підтримку кандидатури Бухала «Батьківщиною». На прохання Дацюка було оголошено перерву, щоб фракція «Батьківщини» могла з’ясувати внутрішні проблеми. Тут же почалися крики про те, щоб депутати радилися просто в залі. Кінах закликав самооборону перекрити двері і не випустити депутатів, але вони в ті двері й не ламалися, а спокійно пішли в кімнату з другого боку залу.

Весь час, поки «бютівці» радилися, Тимощук і його команда випромінювали щиру радість і впевненість. А коли злі й роздратовані члени «Батьківщини» повернулися до зали – ще більшу. Стало ясно – Лиморенко буде кандидувати.

Коли до трибуни вийшов Олександр Бухало, було цілком очевидно, що він страшенно хвилюється. Запитання до нього були різні, зокрема й про родичів до третього коліна. Найбільш передбачуваним було запитання Пшеничного: і про прозорість створення ГО «Майдан», і про прозорість призначення самого Бухала, і про принципи призначення заступників. Олександр відповів не бездоганно, але щиро. Зате цілком виразно депутат-«свободівець» Бондарець заявив, що колишня «Наша Україна» на чолі з Кінахом намагається всім диктувати свої умови. Зрештою, всі претензії до Бухала висловлювали депутати саме з цієї групи. Та й претензія була одна – не має досвіду, нічого не знає про цю роботу. Коли ж Сергій Кондрачук заявив, що кандидат має знати, що таке перший і другий кошик (це своєрідний бюджетний сленг), то дехто зіронізував, що Кінах про це й досі не знає, але його Кондрачук не питав. До речі, щодо досвіду: якось Азаров заявив, що зверстав більше двадцяти бюджетів. Проте ми всі знаємо, куди ці «досвідчені бюджети» привели країну.

Виступ Юрія Лиморенка був куди більш спокійний – видно, що людина досвідчена якраз у хорошому сенсі цього слова. Коротка біографія, значно чіткіші формулювання. Навіть готовність представити програму. Хоча не обійшлося і без образ від опонентів. Бо коли Юрій Павлович сказав, що зараз займається вирощуванням свиней, фраза «от і займайся» хоч і викликала сміх присутніх, але таки була некоректною. Пристрасті кипіли неабиякі. Головну претензію озвучив Олег Тищенко: кілька днів тому йому особисто Лиморенко сказав, що кандидувати не буде. Що змінилося? Відповіді не було. Юрій Шадий сказав, що головою має стати найкращий, тому потрібен праймеріз.

Емоції остудила депутат обласної ради Ніна Путіліна. На нашу думку, її слово стало переломним моментом. Ніна Сергіївна нагадала, що в країні, по суті, війна, що країна некерована, що таки потрібно призначати нову владу. Також вона звернулася до колишніх «нашоукраїнців», а теперішніх «ударівців» з проханням шукати кандидатів у себе, а не втручатися у фракції інших партій поза спиною партійців. В залі вже вирували пристрасті, дехто кричав, що людей дістали всі партії, комусь несли валідол.

І тут піднявся Лиморенко й пішов до трибуни. Стало зрозуміло – він знімає свою кандидатуру. Так і було – з мотивацією не вносити розбрат і не провокувати конфлікти. Це було порядно й по-чоловічому. Треба було бачити, як змінилися обличчя Тимощука, Кондрачука, Пшеничного. Бажання цієї групи взяти район під тотальний контроль опинилося під загрозою.

Але що зробиш – на голосування депутатів було винесено одну кандидатуру. «За» рекомендацію призначити саме Бухала проголосувало 22 депутати. Для позитивного рішення треба було 23. Тобто формально сесія не проголосувала за підтримку Бухала, хоча її рішення для призначення й не потрібне. Хоча 22 з 36 присутніх при 2 «проти» – це теж своєрідний праймеріз, з якого можна зробити висновок про готовність ради працювати з Бухалом як головою РДА. А от громада, присутня на засіданні, проголосувала в кількості більше вісімдесяти чоловік – при тому що людей у залі було десь сто десять – сто двадцять.

Сергій Кондрачук ще спробував звинуватити Олега Дацюка в тому, що він чи не власних працівників привів до зали засідань, але його маніпулятивна тирада потонула в обурених вигуках громадян. Справді, люди були різні, активні й небайдужі – приведені «за рознарядкою» так себе не ведуть.

Звісно, остаточне рішення про призначення прийматиме голова обласної державної адміністрації, проте сьогодні чи не вперше за останні роки група Тимощука отримала поразку в лобіюванні власних інтересів під виглядом інтересів району.

До речі, вірний заступник Василя Тимощука Яків Романович Мельник таки написав заяву на звільнення, яку сесія й задовольнила. Редакція сайту бажає пану Мельнику найшвидшого одужання, а Василю Олексійовичу – чесності і прозорості, до якої він усіх закликає, в обранні власного заступника. Адже в Здолбунові громада вирішує все – саме так Тимощук сказав голові обласної адміністрації.

 

X