Громади на Здолбунівщині об'єднаються добровільно, але за планом голови районної ради

Громади на Здолбунівщині об’єднаються добровільно, але за планом голови районної ради

Кажете, у нас перемогла Революція Гідності? Ми маємо право висловлювати свою думку, можемо домагатися дотримання своїх прав. Можемо розраховувати, що влада дослухатиметься до нас, враховуватиме позицію людей і пояснюватиме причини прийняття тих чи інших рішень. Та й наш молодий і ну дуже революційний (принаймні в соцмережах) голова адміністрації Сергій Кондрачук обіцяв повну прозорість і відкритість.

Проте «бути і здаватися» – це не одне й те ж саме. І доказом цього стала ситуація з пропонованою адміністративно-територіальною реформою. Справа потрібна і правильна, хоч і дуже законодавчо «сира». Але чітко передбачає – все має відбуватися за згодою громад. Про деякі особливості процесу реформування ми вже писали, але ось нарешті отримали результат – пропоноване об’єднання забезпечить утворення в районі чотирьох громад. Ніби й нічого, при кількості населення Здолбунівщини цифра цілком нормальна. А от далі починається найцікавіше.

Найбільшою виглядає громада, що утвориться навколо Здолбунова. Вона включатиме власне місто, Богдашівську, Глинську, П’ятигірську, Копитківську, Новосілківську сільські ради. Хто уявляє собі карту району, то знає, що відстань від Новосілок до Глинська складає 28 кілометрів по прямій ну вкрай поганої дороги. А по просто поганій більше тридцяти кілометрів!  Нічогенька громада вийшла! І ще одне: швидка допомога, наприклад, має доїжджати до будь-якої точки з центру за двадцять хвилин. Хтось вірить у дива, чи наші машини «швидкої» вже відростили крила? Бо як можна за двадцять хвилин зі Здолбунова доїхати до Глинська чи Новосілок?!

А зовсім поруч – Здовбицька громада, яка включатиме в себе ще Урвенську, Уїздецьку та Миротинську сільські ради. Чому і якою логікою керуючись два центри громад (Здолбунів і Здовбицю) розмістили поруч – складно сказати. Хоча відповідь є, але про це пізніше.

Третя громада – Мізоцька. Майже вся, і про це теж пізніше. Взагалі Мізоч – це якраз логічно і справедливо. Але з усього Мізоцького куща виокремили чотири сільські ради, і вони складуть  четверту громаду.

Наші досвідчені читачі, які орієнтуються в хитросплетіннях здолбунівського навколополітичного життя, думаю, здогадались, – центр четвертої громади розміщений у селі Ступно. До неї ж мають увійти всі три Мощаниці – Стара, Мала і Нова. Для непосвячених пояснюємо: Ступно – рідне село голови районної ради Василя Тимощука.

А тепер кілька питань до найпрозорішої в світі і страшенно революційної здолбунівської влади:

  •    Якщо передбачається, що кожна громада має бути фінансово самодостатньою, то що ми всі пропустили в глибоко дотаційних сільрадах майбутньої Ступнівської громади? Там відкрилось високотехнологічне виробництво, чи бодай якесь виробництво, яке забезпечить можливість існування громади за рахунок основного податку – податку на доходи фізичних осіб?
  •  Скільки саме громад і яких на зборах підтримали саме такий розподіл? Якщо навіть взяти до уваги, що люди не завжди можуть прийняти правильне рішення, то чому тоді їм не пояснили переваги такого об’єднання?
  •  Чи зможе нормально функціонувати величезна і розкидана Здолбунівська громада, забезпечуючи і освіту, і медицину, і хоч якийсь благоустрій територій? Як саме покращиться життя людей у цій громаді – з цифрами і розрахунками? Адже досі місто непогано давало собі раду, водночас більшість фахівців переконані, що Здолбунів серйозно втратить від приєднання сільських громад.
  •  Про Здовбицю ще раз: чи доцільне існування двох настільки близьких територіально центрів громад, особливо враховуючи розміщення Здолбунівської  громади? Чому близькі до міста Уїздці потрапили в «зону впливу» Здовбиці, а от Новосілки чи Глинськ виявились там недоречними? Можливо, тому, що і в Новосілках, і в Глинську дороги давно перетворились на танкодроми, а через Урвенську чи Миротинську сільські ради навіть траса на Остріг проходить, і сполучення там таки краще?

Це питання, так би мовити, в логічному полі. А є ще політична доцільність, яка, вочевидь, і визначала потребу саме таких рішень. Про «подарунок» рідному селу від Тимощука ми вже писали. Звісно, навряд чи буде Василь Олексійович прагнути посісти владу у такій віддаленій територіальній громаді. Проте однозначно буде сприяти обранню когось із близьких до нього людей – тим більше що робити це він уміє добре. Зі Здовбицею все ясно й так – більше половини членів сотні самооборони, яка давно перетворилась у кишенькову організацію, що обслуговує інтереси Тимощука і Кондрачука, живуть у цьому селі. Звідти чи не весь актив організації, яка претендує на негласне керівництво всіма процесами в районі. До самої Здовбиці питань немає – чудове українське патріотичне село. Але напівтоталітарна «сотня» з виразними претензіями на узурпацію всієї можливої влади в районі точно «протягне» в цій громаді свого висуванця – а це однозначно також буде людина з групи підтримки Тимощука. З Мізочем теж усе прозоро. За рахунок фінансового і організаційного ресурсу депутат обласної ради Олександр Андріюк може розраховувати, що оберуть там того, кого він скаже. Авторитет Андріюка в Мізоцькій зоні беззаперечний. От тільки він ніколи досі не йшов всупереч волі того ж Тимощука, та й брат Василя Олексійовича працює керівником у одному з підприємств, що належать Андріюку. Так що майбутній очільник Мізоцької громади буде точно погоджений обома цими гравцями.

Залишається Здолбунів… Приєднавши до міста таку велику кількість сіл, жодне з яких не може запропонувати виразного лідера, Тимощук тим самим майже забезпечив собі контроль за цією територією. Принаймні враховуючи наявний адмінресурс і популярні партійні бренди, які будуть працювати на нього, обрання «своєї людини» у цій громаді для нього стало на порядок вищим, ніж якби вибори відбувались лише в місті.

А де ж інтереси людей? – запитаєте ви. А що, йшлося про людей? Йдеться про владу, яку вже десять років у районі утримує і ретельно вибудовує патріот у вишиванці, розумний, меткий і вмілий у інтригах. Це інші йдуть на фронт, а люди з команди нашого патріота отримують посади і планують отримати їх у майбутньому.

Шість років тому великий український філософ Євген Сверстюк написав статтю «Бути чи здаватися». Бути патріотом і здаватися ним – дві великі різниці. Як і займатися реформами чи їх імітацією. Коли політична доцільність для групи людей перевершує все, ілюзія реформ стає очевидною більшості. До чого це призводить, знає кожен історик. Знаємо й ми. Чекаємо продовження…

 

  • Den-den

    Жодна з політичних сил чи громадських організацій не заявила відкрито і публічно про недоцільність чи неприйнятність концепції так званої адмінреформи в цілому.Цитую :”Справа законодавчо сира-але треба робити” А може не треба-давайте добре подумаємо і зробимо спочатку щось путнє для можливості громад стати самодостатніми (наприклад економічні реформи ) А ось процедура укрупнення :кого-з-ким? така захоплююча, і який простір для аналітики!!!Пропоную й свій внесок :Квасилів приєдується до Здолбунова з утворенням ЦШКвинюхуючої самодостатньої громади.Села-до Здовбиці (село є село) Які мудрі Дубнівчани-ОДНА громада

X