Є в нашому районі село Миротин. Гарне село, небідне, від траси недалеко… І як у всякому порядному селі, є в Миротині клуб. І от навколо цієї установи останнім часом розгортаються неабиякі пристрасті. Причому мають вони дві складові.

Отже, за чергою. Раз є клуб, у ньому має бути завідуючий. І він є. Згідно діючого в Україні законодавства завідуючого призначає сільський голова. І Миротинський сільський голова призначив керівником клубної установи чоловіка секретаря сільської ради, такого собі Олександра Василину . То й що, що в нього немає освіти? Зате свій! За роки роботи цей чоловік довів до аварійного стану приміщення клубу, при цьому фактично нічого в ньому не проводячи. Про танці під музику з телефона говорити не варто, бо на культурно-мистецьке явище такий спосіб дозвілля не тягне. Ну ще бували зустрічі, після яких керівник закладу культури був надто виснажений культурною діяльністю, щоб могти міцно стояти на ногах. Та й усе… Про інші культурні заходи в селі давно ніхто не чув.

Чого ж відділ культури не надасть чоловікові посильну методичну допомогу? А тому, що до призначення і діяльності завклуба ніхто відношення не має. На методичні дні він не приїжджає, сільський голова і сам страшенно «незалежний» – чи то на сесіях, чи то на семінарах його бачать вкрай рідко. У нього й без нових законів своє удільне князівство, куди ніхто не може носа поткнути. То й що, що в сусідньому Івачкові, де клуб працює гарно й успішно, немає як працевлаштувати хоч на чверть ставки людей, що й так ведуть гурткову роботу? Зате в Миротині є завклуб… Хоча віддавати ставки на Івачків теж не вихід, просто треба, щоб і в Миротині клуб працював.

Припускаю, що Василь Мартинюк, сільський голова Миротина, буде казати, що клуб був аварійним, то яка вже там робота? Але клуб – це не приміщення. Навіть якби його й зовсім не було, то в приміщенні школи чи сільської ради можна було б цілком повноцінно організовувати роботу. Якби лиш бажання…

Ну що ж, скоро клуб буде як новенький. Адже наразі там повним ходом іде ремонт, про який депутат Рівненської обласної ради Володимир Ковальчук написав ось так:

«Сьогодні побував у Миротині, де проінспектував, як відбуваються роботи у приміщенні Центру народної творчості та дозвіллєвої роботи. Їх проводять коштом субвенції з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій , яка

надійшла на Здолбунівщину саме за моєю пропозицією. На реалізацію робіт на цьому об’єкті за сприяння Радикальної партії Олега Ляшка та куратора нашої області Андрія Лозового було виділено 1,7 млн. грн. Роботи зараз тривають, вони відбуваються згідно з планом, тож незабаром жителі Миротина матимуть гідний заклад культури. Мені приємно допомагати моєму рідному району не порожніми обіцянками, а конкретними справами, які ми завжди доводимо до кінця! Вдячний голові Здолбунівської РДА Сергію Кондрачуку за постійний контроль за проведенням ремонтів на об’єктах та дотриманням графіка робіт. Дякую й голові Миротниської сільської ради Василеві Мартинюку за те, що контролює хід процесу. Впевнений, що цей заклад стане окрасою села!»

Що тут скажеш… Молоді хлопці, а фрази гідні комуністичного режиму. Ментально Володимир Ковальчук навіть не в епосі розвиненого соціалізму, бо тоді, восхваляючи КПСС і її лідерів, ніякий місцевий діяч так безсоромно не малював би лаври на своїй власній голові. Тут у нас азійська деспотія з північнокорейським присмаком… Використовуються кошти державного бюджету, який наповнюють громадяни України і з якого отримують гроші за роботу і Лозовий, і Кондрачук, і Мартинюк. Робота їх і полягає в тому, щоб не дати, зокрема, вкінець розвалитися тому клубу. Роботу виконали, а тепер ще й самі собі подякуємо і похвалимо себе.

Може б, люди мовчали, але прочитавши цю похвальбу, надіслали нам фото того, як виглядає зараз клуб у Миротині. Вже кілька місяців він стоїть без даху і без перекриттів, водночас якось і чомусь ремонтуються стіни. Уявіть собі, щоб це був об’єкт у Здолбунові. Та Ольшевський би був оголошений злочинцем мало що не світового масштабу. А тут нічого, ще й хвалять хлопці самі себе, і один одному дякують… Звісно, все доробиться й зробиться, але цікаво й те, що з запланованих 1 607 тисяч гривень в кінці року через казначейство були проплачені акти виконаних робіт на суму 1 325 тисяч гривень. Тобто роботи мали б бути вже практично завершеними.

Пам’ятаєте, як Ковальчук гнівно називав «баригами» Здолбунівську міську раду, бо ж вони про авансували роботи по розв’язці на Шкільній (відсотків тридцять, якщо не помиляюсь)? Як же ж тоді назвати його з «колегами», якщо проплачено більше вісімдесяти відсотків за роботу, яка не виконана й на третину?

Насправді людей уже дістав цей безкінечний піар державним коштом. Схоже, що самооцінка що Ковальчука, що Кондрачука може живитися лише подяками і славослів’ям. Довелося розмовляти з одним держслужбовцем, то він ніяк не міг зрозуміти, в чому проблема.

«Вони ж зробили, а могли не зробити, то чого б не подякувати».

Та того, що це їх робота! Натомість один із сільських голів нещодавно сказав мені:

«Ми багато робимо, але за це мені громада платить зарплату, і чималу. За що ж вони мені мають дякувати?»

Отже, що маємо в підсумку? Клуб у Миротині не працює. Не тому, що в ньому йде ремонт, а тому, що він з цим завідуючим не працював в принципі.

Двоє друзів-політиків буквально напрошуються на вдячність, хоча три місяці без даху для такого проблемного приміщення – забагато. Ну нічого, зате роботи Ковальчук «проінспектував».

Проплачені майже в повному обсязі кошти при такому рівні виконання робіт – чистісінький кримінал. А, ну так, за наявності прикриття від народного депутата Андрія Лозового можна особливо не хвилюватися. В країні, де депутат пояснює мільйонні статки тим, що продава новорічні ялинки, і ніхто його за це до суду не притягає, чого можна очікувати за наперед проплачений якийсь нещасний мільйон?

Ну й насамкінець. Нещодавно давня знайома розповіла про професора з психіатрії, який читав лекції на курсах підвищення кваліфікації. Так от він говорив:

«Ваша самооцінка має бути трохи вища за середню. Якщо ж ви переконані, що ніхто крім вас, ніхто без вас, ніхто до вас, що ви найкращі і найталановитіші – то от вам мої телефони. Домашній, службовий і мобільний».

X