Цей матеріал не з’явився б, якби в понеділок зранку редактор сайту не отримала телефонний дзвінок від дочки однієї з тих, кого на новому сайті «Здолбунів правда» зарахували до числа тих, хто позбувся посад через заміну головним лікарем Здолбунівської центральної районної лікарні Владиславом Сухляком «неугодних» на «своїх людей». Для тих, хто не читав цей медичний трилер, даємо відповідне посилання: http://zdolbunivpravda.com/mind/yakisnyj-pidhid-do-kerivnytstva-abo-chomu-zvilnyayut-pratsivnykiv-zdolbunivskoyi-tsrl/

Жінка  розповіла, що її мати, Галина Столяр, старша медсестра акушерсько-гінекологічного відділення, яка нещодавно пішла на пенсію, пропрацювавши тридцять років на цій посаді (а всього – сорок чотири!), вражена відверто неправдивим текстом статті. Адже тепер їй доводиться виправдовуватися перед знайомими, які кажуть: «О, та ти ж казала, що сама пішла на пенсію, а тебе, виявляється, вигнали!»

Звісно, що в цій ситуації вже не йшлося про бажання Сухляка захищати свою правду, а про честь сумлінної працівниці, шанованої серед колег і пацієнтів людини. Тому ми взяли відповідні коментарі в головного лікаря, деяку інформацію отримали з інших джерел,  і пропонуємо здолбунівчанам самим зробити висновки, наскільки правдива «правда» нового сайту.

Автор пише про чотирнадцятьох працівників лікарні, які позбулися своїх посад, не називаючи прізвищ, і подає це як просто-таки кричущі факти самоправства головного лікаря. Ну що ж, над деякими «і» крапки таки доведеться поставити.

Ми теж називатимемо не всі прізвища і намагатимемось бути максимально коректними, але дещо таки оприлюднимо. Отже, серед тих, хто звільнився з різних причин, є працівники, фаховий рівень яких викликав чималі запитання. Якщо протягом десятка років будь-яка перевірка фінансових органів знаходить значні порушення, а людина, яка за це відповідає, пенсійного віку, то її остаточний перехід у статус пенсіонерки цілком виправданий. Звісно, Олега Сумка і його захисників не влаштовує високий фаховий рівень нової працівниці – вона чітко бачить деякі сумнівні речі в діяльності очолюваного Сумком ЦПМСД і не боїться про це говорити.

Деякі працівники пішли, бо не секрет, лікарня – це й певні династії. Робота з родичем, кумом, другом часто має свої особливості, з чужим працюється по-іншому. Зауважимо, що в цій категорії не йдеться про нефаховість, а лише про більш зручні умови, до яких звик той чи інший працівник.

В інший медичний заклад і на вищу посаду перейшла Ольга Зима. Тепер вона працює в новоствореному центрі репродуктивної медицини обласного клінічного лікувально-діагностичного закладу. Шкода, що Ольга Олексіївна більше не працює в районі, проте редакція сайту щиро бажає їй успіхів і подальшого фахового зростання! І вже точно до її переведення на нове місце роботи ніяк не причетний Сухляк!

На жаль, є в переліку людина, до якої були обґрунтовані претензії щодо отримання «винагороди» за обіцянку працевлаштування. Це було її рішення – просто піти. А що, коли ми весь час говоримо про боротьбу з корупцією, то маємо на увазі лише президента чи прем’єра? А тут, у нас, нехай і далі все буде як було? Чи хтось не знає, що в лікарні роками беруть хабарі за працевлаштування? Так, не всі, але варто одному – і хабарниками називають всіх. То що, ще й за наведення порядку в цьому питанні вважатимемо Сухляка тираном і деспотом?

Про звільненого лікаря денного стаціонару можна й детальніше. Мова йде про Людмилу Добровольську, яка має ставку за основним місцем роботи, а в денному стаціонарі мала 0,25 ставки. Власне, про цю чверть ставки і йшлося – а аж ніяк не про «позбулися посад», як феєрично написав автор.

Завідуючий хірургічним відділенням, досвідчений Володимир Площанський, досяг пенсійного віку. І, до речі, спершу керувати відділенням було запропоновано його сину, проте він відмовився, зважаючи на свій ще недостатній досвід. Де ж тут утиски і «свої люди»?

А якщо пан Сумко так жити не може без улюбленої хірургії, то чому ж залишив її заради посади? Всім відомо – планував стати головним лікарем ЦРЛ, але після призначення Сухляка саме в ньому побачив свого ворога.

Захищає автор статті не лише Сумка, а й сумновідому Емілію Дробот. Ну що тут скажеш? Хіба що «скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».

Розібравшись зі «звільненими», автор переходить у політичну площину – згадує Майдан… Чому б ні? Особливо якщо врахувати, що люди під час революції і поза нею кажуть: хабарники працювати не повинні; пенсіонери мають поступатися місцем молоді; працювати на дві-півтори ставки не можна, адже маємо сотні безробітних. Але для автора це абстрактні вимоги, які не мають торкатися Сумка і наближених до нього осіб.

Зрештою, звучить дике звинувачення у відсутності Владислава Сухляка на похоронах наших загиблих героїв. А знаєте, за таке колись і на дуель викликали, а як мінімум – давали ляпаса. Чому? Та тому, що Сухляк чергував усі рази, коли район отримував трагічні вантажі «200», забезпечуючи в будь-яку пору доби роботу моргу районної лікарні, – саме туди спершу привозили тіла майже всіх наших загиблих хлопців. Інколи чекали по кілька годин. І якщо автор статті ночами і ранками, в дощ і холод не виходив зустрічати наших героїв, то він цього й не знає. А ми знаємо – бо були там і бачили.

І ще одне, насамкінець: аж сто тридцять тисяч з районного бюджету на лікарню – це, звісно, сума… Хто робив ремонт у квартирі чи будував хату, знає, яка це сума і що за неї можна відремонтувати у величезній лікарні. Проте автор наголошує на цьому так, ніби тепер і головний лікар, і всі пацієнти мають бути безмежно вдячні адміністрації за такий «щедрий» бюджетний подарунок… Сумно, але заангажованість тут аж світиться.

Як і у висновку – Сухляк руйнує професійні кадри нашої лікарні. Що ж, з майже п’ятисот працюючих менше двох десятків покинули роботу в лікарні з різних (наголошуємо – різних!!!) причин – це руйнація? Чи заборонити медикам іти на пенсію, переходити на іншу роботу, виїжджати за кордон, бо всі ці випадки таємничий захисник медицини району зараховує до «свавілля» Сухляка?! Так, і ще треба заборонити самому Сухляку виявляти хабарників і позбуватися їх – це ж які утиски! Люди ж позбавляються можливості за двадцять тисяч гривень на одного відпочивати на екзотичних островах! Чи це сумісництво на трьох роботах дозволяє їм так недешево мандрувати? І які ж працьовиті, і все встигають, і ще й патріотичні акції відвідують, і ще й фотографуються на них – щоб доказ був, щоб ніхто, бува, не подумав, що не патріоти…

Що ж, запевняємо односельців і родичів Галини Столяр – її таки не звільняли. Просто один не в міру емоційний захисник вирішив «позахищати» ще й її, щоб не виглядало так, ніби тільки про Сумка йдеться. А пану Сумку залишається нагадати, що коли йому запропонували вибір між адміністративною посадою і хірургією, він обрав перше. Тож не треба прикривати «любов’ю» до професії і пацієнтів власну корисливість і дріб’язковість.

X