Про освіту і ресурси, котрі ми не використовуємо.

Майбутній керівник здолбунівської освіти про виховний процес у школі

Майбутній керівник здолбунівської освіти про виховний процес у школі

У 2008 році почав складний процес реформування шкільної організації “Відродження” у шкільну організацію зі скаутською методикою “Пласт-Здовбиця” реагуючи на запит держави у впровадженні патріотичного виховання у школі, нещодавно прийняв участь у Шостому Міжнародному Форумі-презентації «Інноватика в сучасній освіті»

Номінація: Комплексна система військово-патріотичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді. За іновацію і практичне впровадження скаутської методики у Здовбицькій ЗОШ, отримав високе друге місце. Тепер у школі висить диплом і гарна нагорода.

Суть іноватики зводиться не так до впровадження конкретної методики, як власне до системної і методичної виховної роботи, спрямованої на результат, якої у нас у школах не було і немає, зате є люди які щось роблять і за щось отримують гроші.
А проблема тут ось в чому:

Виховна проблема сучасної системи освіти полягає в тому, що ми не маємо чітких критеріїв моральних якостей випускника школи і не використовуємо системних виховних методик у створенні альтернативних середовищ, особливо на базі шкіл.

За радянських часів у кожній школі була посада піонервожатого, людини, котра відповідала за розвиток піонерської організації, а з настанням незалежності України піонерська організація виявилася непотрібною з ідеологічних міркувань. Однак всі розуміли, що організація у школі необхідна, і тому було введено посаду педагога -організатора, одним із напряків роботи якого є сприяння розвитку та діяльності дитячих громадських організацій та об’єднань.

На державному рівні не було створено єдиної організації з єдиною методикою, структурою та фінансуванням. То й вирішили перекласти повноваження створювати шкільні організації та розробляти їх методики виключно на школи. В результаті в Україні постало тисячі різних шкільних організацій з різними ідеологіями, діяльністю та структурами, але без загальної структури та методики в дуже швидкому часі ці організації стали паперовими, а людей, що мали відповідати за їх розвиток через фактичну незайнятість у школах почали зобов’язувати проводити різні заходи та концерти, що не мають жодного відношення до розвитку шкільних організацій.

Причин на те було багато, однією з перших- це нерозуміння дирекціями шкіл призначення організації. Більшість методистів розглядають шкільну організацію, як допоміжну ланку адміністрації школи, функції котрої на даному етапі виконує учнівський парламент. Адміністрації шкіл хотіли і хочуть бачити ту велич і важливість організації, яку вони колись бачили у піонерській організації, куди входили усі діти школи, і в цьому є проблема, адже на сучасному етапі будь-які організації чи то громадські суспільні, чи то шкільні є виключно добровільними структурами, куди люди входять за інтересами.

На противагу їм є учнівське самоврядування, куди можуть входити усі учні школи, і це є самоврядний виборчий орган, як сільська рада, де кожен мешканець села має право голосу і право балатуватися, але до цього його ніхто не може зобов’язати чи це заборонити. Так і кожен учень школи може балатуватися до учнівського парламенту, приймати в ньому активну чи пасивну участь, але до його роботи можуть бути залучені усі без винятку. А діяльність органу поширюється на всіх учнів школи, тому там не може бути якихось обмежень чи то за зростом, чи то за характером, чи то за іншими позитивними чи негативними ознаками учня. На відміну від учнівського парламенту, котрий є один для всіх у школі, громадських, тобто шкільних організацій (клубів, гуртків) може бути декілька.

Головна їх мета- об’єднувати людей за інтересами та створювати альтернативне вулиці середовище. Ми бачимо, що часто молодь не чекає на створення таких формальних середовищ у школах, а починає організовувати свої неформальні групи чи рухи, котрі у більшості випадків негативно впливають на розвиток та виховання молоді, це, наприклад, такі субкультури, як “Емо” чи “Панки’’, ознакою таких середовищ є певна музика, зачіски, пірсинг, вживання алкоголю чи наркотиків. На противагу цим рухам є позитивні рухи: різні групи “екстремалів’’ (скейтборди, ролики, паркур, перекладини) чи футбольні “ультраси’’, що сповідують спорт та здоровий спосіб життя. Щодо “ультраc’’- то це і патріотичні переконання. Створення цих неформальних груп, а отже таких, на корекцію виховних процесів, у яких ми не маємо жодного впливу є наслідком неспроможності системи освіти запропонувати цікаву для дітей та дорослих методику у часі школи. Нашими кращими педагогами було розроблено декілька цікавих і наповнених змістом методик.

Однією з перших і найбільш ефективних є Пластова методика, розроблена на початку минулого століття. Вона нараховує сторічну безперервну традицію та значні методичні напрацювання. У роки незалежності Пластова методика розвивалася повільно, бо спиралася на волонтерів і ніколи не використовувалася у школі. Разом з тим варто зазначити, що найбільшого розвитку на теренах Західної України Пласт набув у міжвоєнний період 1918-39 рр. саме як пришкільна організація. Найбільші осередки діяли при українських гімназіях Станіславова (Івано-Франківська, Стрия, Дрогобича, Львова, Луцька, Рівного), де за справу бралися фахівці – педагоги.

Перевага діяльності пластової організації у школі, яку побачили і ми у Здовбицькій ЗОШ, є те, що педагог (виховник) може спостерігати за юнаками не лише на сходинах чи у мандрівках, а й у шкільному навчанні, поведінці у класі, на перерві, що дозволяє краще виявляти хиби у вихованні та намагатися їх виправляти. Гарний виховний результат забезпечується наявністю великої методичної бази, безперервної виховної традиції та безлічі всеукраїнських заходів в контексті єдиного виховного процесу.

Посада педагога-організатора є в кожній школі, але вже третій юнак зі Здолбунівської гімназії проситься до шкільної організації у Здовбицьку ЗОШ. Ми можемо чекати на великі освітні ініціативи зі столиці завтра, а можемо робити ефективною нашу освіту у себе дома вже сьогодня.
Ми зробили гарний зачин, черга за Вами колеги))
Далі буде.

Інформація з аккаунту Юрія Шадого у соцілаьній мережі facebook

  • Іван Гнатюк

    Пане Юрію, дуже добре, що організація “Пласт” Здовбицької школи має чудовий досвід військово-патріотичного виховання учнів та залучає до своєї організації учнів інших навчальних закладів. Як приклад, Здолбунівська гімназія має досвід розвитку найпопулярнішого виду спорту серед дітей і дорослих-футболу. Без жодної державної підтримки створена дитяча команда, яка сьогодні представляє наш район на першості дитячо-юнацької футбольної ліги і достойно конкурує з спеціалізованими відділеннями футболу ДЮСШ області. У команді системно займаються спортом учні гімназії, хлопчики з Здовбицької школи і інших навчальних закладів району. Певно, і в інших школах є напрямки, які реально цікавлять дітей. Тому саме такі напрями, де є конкретні результати роботи, повинні формувати основу комплексного підходу і боротьбу з формалізмом у системі виховної роботи. А ще б хто порадив, що робити з масою другорядних нормативних документів, на які обов’язково інформувати та ін…

  • Юрій Шадий

    Пане Іване, повністю підтримую, футбол стратегічний спорт http://4vlada.com/blogs/1100/42227 А другорядні нормативні документи мають фільтруватися на рівні відділу освіти, має бути політична воля викидати у “смітник” бюрократичний “спам”. І не лише фільтрувати, а й діяти на випередження тих структур, що цей “Спам” поширюють.

X