Цього року на Микитових Ровах у Здовбиці було багатолюдно. Можливо, цьому сприяла гарна весняна погода і відсутність чи не традиційного для цього дня бездоріжжя. А може, свіжі рани пам’яті про сучасних загиблих героїв не дозволили залишитися осторонь великій кількості небайдужих людей.

Мабуть, немає сенсу переказувати промови присутніх керівників району і політичних діячів району. Бо всі говорили про єдність нації перед загрозою війни. Найбільш точним був ще не призначений кандидат на посаду голови Здолбунівської районної державної адміністрації Олександр Бухало, коли щиро сказав, що й ті хлопці сімдесят років тому мали розбіжності в багатьох поглядах, але коли поруч був ворог, ставали разом, щоб або перемогти, або загинути – разом. Люди, що прийшли на священне для здовбичан місце, були стривожені і очікували відповідей на запитання: що буде з країною, з нами, як житимемо далі? Не можна сказати, що відповіді були отримані, але те, що ці люди прийшли – вже відповідь. Герої народжуються на могилах героїв, і пам’ять про подвиги предків дає нам усім можливість дивитися в майбутнє з оптимізмом.

Неприємно було лише, що сам пам’ятний знак виглядає чи не зруйнованим. Табличка, на якій уже немає жодного напису, відсутні ланцюги огорожі, погнуті й похилені самі стовпчики огорожі. І тут виникає проблема відповідності слів і дій. Про це слід потурбуватися і сільському голові, і церковній громаді, і активістам – здовбичанам. Правильним був заклик Сергія Кондрачука спільно підготувати до Великодня територію на Гурбах – очевидно, такої ж толоки потребують і Микитові Рови.

  • Максим

    Про пам’ятний знак в першу чергу потрібно було потурбуватися голові райради Тимощуку. Патріотом і націоналістом себе вважає, а нічого вагомого для району не зробив. Навіть елементарного зробити не може. Сесію провів, за рік брехню прозвітував і одну з найбільших зарплат в районі отримав.

X