На Здолбунівщині регіонали залишили після себе фактично руїну

На Здолбунівщині регіонали залишили після себе фактично руїну

Перше засідання президії районної ради, яка перебрала на себе керівництво районом, було очікувано довгим і бурхливим. Велика кількість депутатів, активістів, керівників установ засвідчила неабиякий інтерес до нового формату роботи.

Перше ж питання про стан фінансового забезпечення району виявило справжній стан справ у бюджетній сфері. Зі слів начальника районного фіну правління Володимира Нечипорука, вже другий місяць вони збирають гроші лише на проплату зарплати і енергоносіїв. Жодних інших видатків не фінансують у принципі. Бо нічим. Що й підтвердила інформація казначейства – попри доволі суттєві зареєстровані зобов’язання, станом на 16 годину жодної копійки не пройшло. Позичка по районному бюджету не проплачена. Аванс досі не виплачено Бущанській, Білашівській та Новомильській школам, міській раді, садочкам «Чебурашка» та «Усмішка». Ясно, що в цих умовах говорити про вчасно виплачену лютневу зарплату говорити не доводиться.

Про стан освітянської галузі доповідав виконуючий обов’язки начальника відділу освіти Анатолій Демидюк. Депутатів тема не дуже зацікавила, а от про недавно згорілий новосілківський садочок мова таки була. На жаль, на конкретні запитання депутата обласної ради Олександра Андріюка відповідь освітянського чиновника була дуже коротка й неконкретна – ремонт зроблений. Як пізніше з’ясувалося, 42 тисячі використаних коштів викликають сумніви в мешканців села, тому нібито акт виконаних робіт завідуюча садочком не підписала. Проте ця інформація ще потребує уточнення, які пообіцяв підготувати голова освітянської комісії райради Петро Ворон. Незрозуміло тільки, чому він, а не освітянське керівництво, якому явно душа не болить за той садочок. Що ж до пожежі, то начальник міліції Олександр Панасюк підтвердив, що підпал був, але винуватця ще не знайшли. Пообіцяв якусь ясність у кінці першого кварталу – ну що ж, побачимо, як воно буде.

Цікаво прозвучала пропозиція того ж Андріюка повернути на посаду начальника відділу освіти Валентину Бондарчук – навряд чи це була спонтанна фраза. Можливо, Валентина Миколаївна таки планує повернення на посаду, яку нещодавно залишила.

Найбільший інтерес викликало обговорення стану в галузі культури. Начальник відділу Олена Мазепа нарешті розповіла правду – в культурі існують непроплачені борги 2012 – 2013 років. Зокрема, досі ніхто ні копійки не проплатив за минулорічний День Незалежності, за Покрову, за відзначення дня пам’яті жертв голодомору. А попереду святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка! Як і коли культурі профінансують 71 тисячу гривень боргів – відповіді не прозвучало. І при цьому через забаганку Віталія Шуля минулого року було створено ансамбль пісні і танцю, який позичає костюми для виступів і не має жодного фінансування. От хоч і говорила Олена Миколаївна, що цей ансамбль району треба, але ми впевнені, що не всі так думають. Може, краще було б більш раціонально розпорядитися існуючими в районі талантами. Так само невідомо для чого в районі існує музей Миколи Приходька. За інформацією його працівниці, музей щороку відвідують сімсот екскурсантів. Ми переконані, що це цифра вигадана, але, можливо, хтось думає інакше? Зрештою, і тему ансамблю, і тему музею вирішили вивчити голові освітянської комісії Петру Ворону. Ми ж пропонуємо читачам висловити свою позицію – чи потрібен району ансамбль пісні і танцю, і чи треба нам музей радянського диверсанта Миколи Приходька?

Зрештою, депутати ще ознайомилися з розпорядженням щодо виділеної Шулем землі – і переконалися, що знані в районі регіонали, такі як Малахов чи Мельник, отримали по шість гектарів земель в найцікавіших для майбутнього продажу місцях району.

Так що не лише на державному рівні, а й на рівні району регіонали залишили після себе цілковиту руїну. Розгрібати ці авгієві стайні доведеться громаді разом з депутатами. І якщо сотники будь-яких сотень досі думають, що за посади в районі буде бійка, то вони самі не менш неадекватні, ніж ті, хто таку бійку міг би влаштувати. В умовах знищеного району влада – це не привілей, а відповідальність. І тих, хто не лише хоче, а й може зайняти управлінські посади, вкрай мало. Шуля ж треба було б дочекатися з відпустки і таки запитати, як він зміг так успішно розвалити все, за що брався.

 

X