Такої кількості людей гурбенські ліси не бачили, мабуть, ніколи. Тисячі людей, скрізь автомобілі, автобуси, підводи. Вклонитися пам’яті загиблих приїхали ті, хто ще вчора сам був готовий віддати життя за Україну. Весняне тепле сонечко, розкішний ліс змушували весь час згадувати про тих, хто не дожив – і сімдесят років тому, і кілька місяців тому.
Дуже багато людей приїхали на Гурби вперше. Вони розпитували всіх і про могили, і про монастир, і про криївку. Дуже багато було учнів здолбунівських шкіл. Цього року треба подякувати за організацію відділу освіти, адже ми ще пам’ятаємо, як у попередні роки учням і вчителям забороняли участь у заходах на Гурбах. За словами директорів шкіл, цього року привезли бажаючих – а їх виявилося дуже багато. Добре, що під час реконструкції бою прозвучало слово історика про те, що відбулося тут сімдесят років тому – тепер учні знатимуть, що у нашого району є святиня, де подвиг наших земляків дорівнявся до подвигу героїв бою під Крутами і козаків, що полягли під Берестечком.
Традиційний великодній молебень був урочистий і величний. Хоча й довелося чути нарікання, що через тривалість літургії дуже затягнулися в часі всі решта подій, і вже фестиваль слухала не така й велика кількість людей.
Проте головне, що люди пам’ятають і приходять до повстанських могил. Герої народжуються на могилах героїв – пам’ять про наших попередників зробила можливим подвиг Небесної сотні. Тепер, прийшовши вклонитися нашим дідам, ми можемо сказати, що загинули вони недарма – нація живе, нація прославляє на весь світ Україну, за яку вони загинули.
Слава героям! Слава Україні!

X