Не пробачимо: на Здолбунівщині поховали закатованого бійця АТО. Фото

Не пробачимо: на Здолбунівщині поховали закатованого бійця АТО. Фото

Рідна хата, старенька українська церква, цвинтар – таким був останніх шлях у материнському Богдашеві закатованого російськими диверсантами під час виконання бойового завдання Романа Віднічука. Відважний патріот загинув поблизу Горлівки від численних забоїв грудної клітки, ножових поранень, а безпосередньою причиною смерті стало ураження струмом.

Пробачити загибель українського офіцера ми не маємо права, амністії вбивцям і окупантам бути не може. Бойові побратими Романа, спокійні і впевнені, говорили, що їм воювати не до «дембеля» – до перемоги.

Серця всіх присутніх були сповнені скорботи і гордості – за наших хлопців, за наших героїв. Настоятель Богдашівського Хрестовоздвиженського храму УПЦ КП закликав до боротьби за Україну, вдячності й шани тим, хто воює на Сході, і до єднання перед зовнішньою загрозою. Його промова викликала сльози на очах багатьох присутніх, бо була щирою й відвертою. Переконані, що з таким священиком село буде ще більше патріотичним.

На жаль, не всі промовці були такими ж відповідними моменту. Бо хоч сільський голова Дмитро Кушнірук говорив щиро – загиблого знав ще маленьким хлопчиком,- одна лиш фраза про «мирний час», у який ми ховаємо хлопців, стала підтвердженням того, що не розуміє посадовець: Україна воює проти жорстокого окупанта.

А що вже казати про водіїв маршруток, які, проїжджаючи повз церкву, навіть швидкості не зменшували. А мали б зупинитись, вийти хоч на п’ять хвилин, віддати шану тому, завдяки кому мирно працюють і заробляють гроші для своїх родин. Скажете, графік? А пам’ятаєте, як взимку, коли ховали Василя Жука на Вілах, повз проїздив пасажирський потяг? Так він і сигналив ледь не п’ять хвилин, і ходу стишив майже до швидкості пішохода. Бо коли є душа і серце, то графік не застує людині смерть воїна-оборонця…

… Ми поховали ще одного героя. Невдовзі він мав одружуватись. Не склалось. Озвірілі окупанти і їх місцеві прислужники обірвали життя Романа. Маємо пам’ятати…

Не забудемо. Не пробачимо.

Слава Герою України!

X