Частина українців уже третій місяць запитує себе: як могло статися так, що через тридцять років від початку боротьби за незалежність, через п’ять років від Революції Гідності і на шостому році війни багато наших молодих громадян готові обрати президентом фейкового кандидата, який принципово не спілкується українською мовою і зневажає українців.

Звичайно, головною причиною є небачене промивання мізків телевізором протягом щонайменше п’ятнадцяти років. Але ж є школи! Там проводиться виховна робота… Думаю, що сьогоднішні факти якраз і є причиною провалу так званого патріотичного виховання в освіті України і нашого району. Діти чудово відчувають нещирість і ті моменти, коли вчитель говорить правильні слова, бо так треба, а не тому, що так думає. І ця нещирість працює проти України, переконуючи дітей, що вишиванки, патріотизм, гарні гасла – це просто для школи. А в реальному світі – «квартал», московські кримінальні фільми і московська ж церква.

Ось на цьому фото  вчителька Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. №5 Січкарук Оксана,  жителька села Гільча Друга, переконана прибічниця  «руского міра», під час збирання коштів, за її словами, «на будівництво церкви в селі Урвенна». Громада храму в селі Урвенна просить мешканців району  не піддаватися  маніпуляціям. У селі Урвенна вже є храм в честь ікони Казанської Божої Матері, громада котрого нещодавно увійшла до складу ПЦУ. На будівництво ж храму Російської церкви Урвенська сільська рада земельної ділянки не виділяла. Як написали в листі до нашого сайту прихожани укрвенського храму, «Не станьте жертвою обману! Ваші гроші підуть або на підтримку «руского міра», або за іншим призначенням!» Бо й справді – церква не будується, а гроші збираються… Є про що подумати.

Інший випадок – цілий «вірш», написаний вчителькою Бущанської школи, яка не так давно була ще й завучем з виховної роботи. Вчитель вищої категорії, старший вчитель… Так би мовити, освітянська еліта. А вірш такий, ніби його писали приспішники Мотороли. Хоча, з іншого боку, може, так воно й є? І якби сюди прийшли зі зброєю в руках московські окупанти, то чи не ця вчителька складала ю розстрільні списки тих, кого вона називає «карателями» і «фашистами» слідом за московськими хазяями і одновірцями? І хоч жінка розмістила свій вірш під власним ім’ям у публічній соціальній мережі, з причин етичного характеру її ім’я ми не називаємо.

«Удари ломом у церковні двері линуть

Страшніше за небесний грім.

Це сатанисти, нелюди, заброди

Так порядкують у святому храмі цім.

Удари ломом у церковні двері –

Удари в серце кожного із нас.

Це ж скільки люті в серці треба мати,

Щоб вогник віри у душі погас?

Безбожники, карателі, фашисти,

Де ваша віра, де ваш божий страх?

Ви ж хрещені, ви вінчані у храмі,

Ви діток поховали… Це не жах???

Стоїть наш храм осквернений, самотній,

Осколки дошок від дверей стирчать…

Там слово Боже не луна сьогодні.

Пішла із храму Божа благодать…»     

Що ж – при таких вихователях молоді нам і ворогів не треба. Переконана, що батькам треба знати, хто навчає і виховує їх дітей. Щоб потім не було ситуацій, коли діти і внуки повстанців і учасників Майдану зрікалися України в угоду московським виховникам.

 

 

 

 

 

X