Події, що відбуваються в селі Урвенна, нікого не залишають байдужими. Нагадаємо, що кілька днів тому на зборах громада вирішила перейти під юрисдикцію Православної церкви України. Водночас, Рівненська єпархія московської церкви заявляє, що ці збори були недійсними. На думку служителів російської церкви, збори мали б проходити в церкві, і під час їх проведення мав бути присутнім настоятель храму.

Довелося поспілкуватися в соціальних мережах з прихожанами церкви, які зберігають вірність москві. Доволі показове спілкування. На моє прохання відповісти, чи Путін є ворогом, а Росія окупантом, прихожанка відповіла, що їй теж болить кровопролиття в Україні. Слово «війна» не було вжите жодного разу, якраз в контексті російської пропаганди щодо «конфлікту» чи «кровопролиття» в Україні. Коли людина щоразу наполягала на тому, що в церкві молитиметься церковнослов’янською мовою, я запропонувала їй до перекладу кілька банальних слів давно мертвою церковнослов’янською. Звісно, зрозуміти їх значення прихожанка московської церкви не змогла, і запропонувала мені звернутися до гугл-перекладача. Справа в тім, що насправді моляться вони дуже зрусифікованою псевдоцерковнослов’янською мовою. Справжня церковнослов’янська має південнослов’янське походження, дещо схожа до болгарської чи до сербської. Якби нею справді служили в московських храмах, це була б цілком незрозуміла мова. Водночас російська церква використовує російську ж мову – лише з елементами церковнослов’янської. Все це ніщо інше, як активна пропаганда «русскомірскіх» ідей в Україні, що здійснюється московською церквою.

Жодні аргументи на опонентів не діють. Від них звучать звинувачення в якійсь великій злобі і ненависті з боку іншої сторони. Коли пробуєш пояснити, що ненависть стосується структури, що благословляє вбивства наших хлопців, і що ця церква служить ворогу, то чуєш слова про «віру предків». Пропонуєш прочитати історію – кажуть, що перекручена. Все це засмучує, бо не дає сподівань на діалог і взаєморозуміння. Цікаво, що повідомлення на сторінках соцмереж прихильників московської церкви майже стовідсотково російськомовні, а фраза «яка різниця, якою мовою» звучить не рідше, ніж від донецьких сепаратистів. Наразі московські прихожани стверджують, що зібрали в селі більше дев’яноста підписів на підтримку російської церкви, і що це більшість громади села.

Отже, на сьогодні маємо активну частину громади села, яка висловилася за перехід  до Православної церкви України, і маємо ортодоксальну промосковську частину, яка наполягає, що в них хочуть забрати храм. На жаль, однозначності в переході селян до української церкви немає. Не остання роль тут священиків, які наполегливо працюють зі своїми прихильниками, переконуючи їх у тимчасовості проукраїнської влади і закликаючи потерпіти, поки вона зміниться – а тоді вже всі забудуть про українську церкву. І роблять це успішно, зважаючи на активну протидію об’єднанню в Урвенній. Ось як побачили ситуацію журналісти Рівненського суспільного телебачення:

X